Методологічні засади криміналістичної характеристики крадіжки культурних цінностей із культових споруд

Анотація

Метою даної статті є науковий аналіз методо­логічних засад криміналістичної характеристи­ки крадіжок культурних цінностей із культових споруд.

Показано, що криміналістична характеристи­ка крадіжок культурних цінностей із культових споруд є груповою (особливою) характеристи­кою. Вона, крім криміналістичних ознак крадіж­ки, має містити особливі ознаки, що стосуються предмету безпосереднього замаху - культурних цінностей, а також місця їх перебування на час вчинення крадіжки - культової споруди.

Зроблено висновок, що криміналістична ха­рактеристика крадіжок культурних цінностей із культових споруд може подаватися у вигляді описів, таблиць, схем, графіків, комп’ютерних програм, типологій тощо. В основі такої харак­теристики мають лежати ймовірно-статистич­ні та кореляційні зв’язки між її елементами. На думку автора для дослідження крадіжок куль­турних цінностей із культових споруд найбільш продуктивним буде подання криміналістич­ної характеристики у вигляді опису, типології та аналізу фаз злочинної діяльності, що дасть змогу найбільш повно описати та подати най­суттєвіші ознаки елементів криміналістичної ха­рактеристики крадіжок культурних цінностей із культових споруд.

Показано, що функції криміналістичної ха­рактеристики кримінальних правопорушень є багатограннішими ніж проста спрямованість на висунення версій щодо кримінального правопо­рушення вчиненого в умовах неочевидності.

На думку автора, критикам «непрактичності» криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень потрібно поглянути у бік функ­цій, які виконує така характеристика у криміна­лістиці в цілому та криміналістичній методиці, зокрема. Такі функції вже виділені, це: приклад­на (типові ознаки елементів і зв’язки між ними можуть використовуватися під час розкриття і розслідування кримінальних правопорушень); пізнавальна (інформація про ознаки криміналь­ного правопорушення допомагає суб’єкту його пізнання - працівникам оперативного підрозді­лу, слідчому пізнавати об’єкт, тобто кримінальне правопорушення); заміщення (криміналістична характеристика може розглядатися як інфор­маційна модель, що заміщує «оригінал», допо­магаючи його пізнавати); інформаційна (кримі­налістична характеристика не лише відображає вихідну інформацію про об’єкт пізнання, але й допомагає отримувати про нього нову інформа­цію); прогностична (інформація, що міститься у криміналістичній характеристиці допомагає робити прогнози, про можливу серію злочинів, про обставини, що можуть їх супроводжувати тощо); організаційно-методична (криміналіс­тична характеристика зорієнтовує слідчого на обрання найбільш доцільних засобів розсліду­вання правопорушення, на оптимальну органі­зацію такого розслідування).