Правові наслідки проголошення стороною захисту заяви про провокацію злочину: науковий та практичний аспекти

Анотація

У статті проведено дослідження правових на­слідків проголошення стороною захисту заяви про провокацію злочину. На підставі аналізу практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду сформульовано думку про те, що проголошена стороною захисту заява про вчинення злочину в результаті провокації поро­джує відповідні обов’язки як для сторін захисту та обвинувачення, а також суду.

Проаналізовано, що у результаті впливу прецедентної практики Європейського суду з прав людини почала формуватись практика Верхов­ного Суду щодо позиції сторони захисту про провокацію злочину, за якою суперечність по­зиції захисту, тобто коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заяв­ляє про провокацію на його вчинення є підста­вою для відмови судом у перевірці такої заяви з наведенням у рішенні відповідних мотивів.

На підставі дослідження принципу змагаль­ності сторін у кримінальному провадженні об­ґрунтовано тезу про те, що саме сторона захи­сту зобов’язана доводити наявність провокації, вказувати які факти і обставини це підтверджу­ють з посиланням на конкретні докази, дослі­джені в судовому засіданні.

У свою чергу прокурор, підтримуючи публіч­не обвинувачень, окрім обставин визначених у ст. 91 КПК України, керуючись стандартом дока­зування «поза розвиним сумнівом», зобов’яза­ний довести відсутність провокації злочину. Не доведення «поза розумним сумнівом» відсутно­сті провокації дорівнює доведеній її наявності та спричиняє правові наслідки у вигляді постанов- лення виправдувального вироку судом.

Доведено, що коли одним із аргументів сто­рони захисту була наявність провокації злочи­ну, суд зобов’язаний належним чином оцінити як аргументи сторони захисту, так і аргументи сторони обвинувачення щодо наявності або від­сутності такої провокації.

За результатами аналізу рішень Верховного Суду у яких суди нижчих інстанцій не надали оцінки доводам сторони захисту про провока­цію, або формальна здійснили їх оцінку фор­мально, зроблено висновок про те, що це є іс­тотним порушенням вимог КПК, які перешкоди­ли чи могли перешкодити суду ухвалити закон­не та обґрунтоване судове рішення.