Взаємодія міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини у контексті збройних конфліктів

Анотація

Вказується, проблематика взаємодії міжна­родного гуманітарного права та міжнародного права прав людини полягає у різних історичних витоках, еволюції та застосуванні цих двох га­лузей права. Складність взаємодії МГП та МППЛ полягає в їхній екстериторіальній дії та різних особистих сферах застосування. МГП беззапе­речно поширюється на міжнародні та неміжнародні збройні конфлікти, регулюючи поведінку держав і озброєних груп, тоді як МППЛ визнане за основу права у мирний час, але також засто­совується у періоди конфліктів.

Пошук точок перетину міжнародного права прав людини (МППЛ) і міжнародного гуманітар­ного права (МГП) в контексті збройних конфлік­тів є основною метою цієї роботи. Злиття цих двох правових сфер, традиційно розділених на окремі сфери відповідальності мирного і воєн­ного часу, набуло безпрецедентного значення в юридичному аналізі сучасних конфліктів. По­штовхом для розвитку нової парадигми стала швидка еволюція характеру війни, що характе­ризується появою асиметричних воєнних дій та розмиванням меж між державними і недержав­нимисуб’єктами. Такі трансформації на театрі воєнних дій вимагають тонкого розуміння пра­вовихінструментів, що застосовуються в цьо­муконтексті, що підкреслює необхідність цього аналізу.

Нагальна актуальність питання підкреслю­ється мінливою динамікою міжнародної практи­ки. Визнання Міжнародним Судом ООН тривалої застосовності МППЛ в умовах конфлікту і визна­чення МГП як lex specialis підкреслює, що пра­вовий ландшафт перебуває в постійному русі.

В основі цього аналізу лежить складність визначення застосовності МГП - завдання, яке ускладнюється проблемами класифікації кон­фліктів як міжнародних або неміжнародних.

Принцип ухилення від зобов’язань - коли дер­жави можуть тимчасово призупинити виконання певних зобов’язань у сфері прав людини - ство­рюють додатковий рівень складності, вплива­ючи на тлумачення і застосування законів під час збройного конфлікту. Багато положень між­народних конвенцій по правах людини визна­чають інтерес, що захищається, а потім перед­бачають, що будь-які обмеження повинні бути обґрунтовані посиланням на перелік цілей, який варіюється в різних статтях і різних договорах, необхідних для досягнення мети, про яку йдеть­ся, і пропорційних її досягненню. Таким чином, МППЛ забезпечує механізм для встановлення балансу між вимогами окремих осіб та вимогами інших осіб або самої громади.