Гуманістичні засади правової системи: діалектика теорії та практики в умовах сучасних викликів

Анотація

Стаття присвячена дослідженню принципу гуманізму як фундаментальної основи сучасної правової держави. Автор розглядає історичний розвиток концепції гуманізму від ідей античних філософів до сучасних концепцій прав людини, підкреслюючи її ключову роль у формуванні правової системи та державної політики.
У роботі аналізується поняття «принцип» та його значення в правовому контексті. Автор наголошує на системності принципів права, їх взаємозв’язку та ієрархічності, що є критично важливим для розуміння їх ролі у формуванні та функціонуванні правової системи.
Особлива увага приділяється принципу гуманізму як наскрізному елементу правової системи. Розглядаються його ключові аспекти: визнання невід’ємної цінності кожної людини, повага до людської гідності, забезпечення умов для реалізації прав і свобод, прагнення до загального блага. Автор підкреслює, що гуманізм у праві – це не лише етичний ідеал, але й практичний орієнтир для законотворчості та правозастосування.
У статті також розглядаються окремі аспекти діалектичного протиставлення гуманізму та антигуманізму, що дозволяє глибше зрозуміти динамічну природу гуманістичних принципів та їх роль у розвитку правової держави. Автор наголошує на необхідності постійного критичного перегляду існуючих норм та інститутів на предмет їх відповідності гуманістичним ідеалам.
Важливим аспектом дослідження є розгляд взаємозв’язку між рівнем моральної зрілості суспільства та реалізацією принципу гуманізму.
Автор стверджує, що у морально розвиненому суспільстві повага до прав та свобод індивіда стає органічною складовою повсякденного життя, що створює гармонійне співіснування етичних принципів та правових норм.
У висновках автор підкреслює необхідність не лише формального закріплення гуманістичних принципів у законодавстві, але й їх практичної реалізації в усіх сферах суспільного життя. Це вимагає постійного вдосконалення правової системи та державного управління з метою максимального задоволення потреб та інтересів громадян, що є ключовою ознакою справді правової та демократичної держави.