Утворення та діяльність Державного Сенату Української держави у 1918 році

Анотація

У статті на основі архівних матеріалів дослі­джено процес утворення та діяльності Держав­ного Сенату Української держави у 1918 році. Зазначається, що на початковому етапі діяль­ності, найвищим судовим органом Української держави був Генеральний Суд, який утворений в період Центральної Ради.

Доцільність створення Генерального Суду П. Скоропадським була поставлена під сумнів і згодом прийнято закон, згідно з яким створено Державний Сенат як найвищий суд в системі су­доустрою Української держави.

Сфера компетенції Державного Сенату, поря­док провадження у справах, в значній мірі регу­лювались законодавством колишньої Російської імперії. До складу найвищого судового органу входили сенатори і президент Сенату. Держав­ний Сенат поділявся на адміністративний, ци­вільний та карний генеральні суди.

Законом встановлено кваліфікаційні вимоги для кандидатів на посаду сенатора, серед яких наявність юридичної освіти та стажу роботи не менше 15 років. Сенаторам заборонялось обій­мати посади в органах виконавчої влади, про­те на практиці мали місце випадки суміщення посад. Дозволялось займатись викладацькою діяльностю.

Всіх сенаторів і голів генеральних судів при­значавсвоїм наказом П. Скопопадський за по­даннямміністра юстиції. В разі порушення про­ти сенатора кримінальної справи, він тимчасово усувався від виконання своїх обов’язків.

З’ясовано, що до складу Державного Сенату призначено значну кількість колишніх суддів Ге­нерального Суду. В цілому найвищий судовий ор­ган укомплектовано кваліфікованими фахівцями.

Мовою офіційних ділових документів в Дер­жавному Сенаті була як російська, так і українська. В деяких випадках діловодство велось па­ралельно на обох мовах. Інколи використовува­лась виключно російська.

Для успішного функціонування Державно­го Сенату затверджено штат службовців кан­целярій. Вся документація Державного Сенату відповідним чином реєструвалась. Структура канцелярій генеральних судів визначалась тим­часовими інструкціями, затвердженими проку­рорами відповідних судів.

На основі аналізу архівних матеріалів вста­новленокількість кримінальних, цивільних та адміністративних справ, які надійшли на роз­гляд Державного Сенату і які були вирішені.