Захист прав і свобод постраждалих в умовах збройної агресії рф: сучасні виклики правового регулювання

Анотація

На сьогодні існує чимало міжнародних ор­ганізацій, які контролюють дотримання цих прав і свобод та сприяють їх захисту, зокрема суди та трибунали. Основою механізму захисту прав і свобод людини та громадянина є правові принципи, норми, а також умови та вимоги до діяльності органів влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових осіб і громадян. Усі ці елементи разом забезпечують дотримання, реалізацію і захист прав та свобод громадян. В Україні механізм захисту прав реалізується че­рез діяльність Комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин та міжна­ціональних відносин, а також інших комітетів Верховної Ради, які займаються забезпеченням і захистом прав людини. Після початку збройної агресії росії та її повномасштабного вторгнен­ня на території України була запроваджена дія воєнного стану який триває і зараз. В умовах воєнного стану захист прав людини стає осо­бливо складним. Конституція України та інші нормативно-правові акти допускають можли­вість обмеження окремих прав громадян. Однак такі обмеження повинні бути обґрунтованими, тимчасовими та обмеженими в обсязі, застосо­вуватися відповідно до принципів демократії та правової держави з метою захисту суспільних інтересів, підтримання громадського порядку і безпеки, а також прав і свобод інших громадян. Важливо, щоб ці обмеження відповідали міжна­родним стандартам і правам людини.

Можна виділити три основні проблемні пи­тання у сфері захисту прав постраждалого на­селення в умовах повномасштабної збройної агресії проти України:

Евакуація. З 24 лютого 2022 року на різних рівнях почали впроваджувати заходи для ева­куації населення з регіонів, де існує високий ризик для життя та здоров’я громадян. Проте ці заходи відрізняються за своїм характером та ор­ганізацією.

Реалізація прав ВПО. Довгий час реалізація державної політики у сфері внутрішнього переміщення не спиралася на достатню інформацію про кількість внутрішньо переміщених осіб, їх­ній соціально-демографічний портрет та оцінку їхніх потреб.

Житло. Незважаючи на реагування місце­вої влади на масове вимушене переміщення, та забезпечення розміщення людей у різних фор­матах (у навчальних закладах, гуртожитках, тощо), слід відзначити, що в подальшому умови залишаються неналежними, немає належного інформування з боку центральної влади щодо наявних місць для розміщення, тощо.