Конституційні підходи до соціальних прав та обов’язків

Анотація

Вказується, права людини є важливим мо­ральним параметром в організації діяльності економічної системи. Стандарти та правила у царині прав людини визначають базу, на якій мають вирішуватися економічні проблеми, не зводячи їх лише до економічного розрахунку.

У статті проаналізовано три основні систе­мисоціального забезпечення у світі, які здій­снюютьсярізними способами, сумісними з різ­ними культурами, домінантними ідеологіями та здатністю до оподаткування. Соціальні права в міжнародних угодах можуть мати юридичну або моральну силу для країн. У моністичних право­вих системах міжнародні договори автоматич­но будуть інкорпоровані у національне зако­нодавство при ратифікації, тоді як дуалістичні системи вимагають трансформації договору у внутрішнє право через законодавство. Консти­туція України не розглядає права соціального забезпечення так, як громадянські та політич­ні прав. Право на соціальне забезпечення по­кладає обов’язок на державу щодо визначення і фактичного забезпечення принаймні мінімаль­нихсоціальних стандартів, а право на соціаль­ний захист здійснюється без огляду на мінімаль­ні потреби. Термінологічні дискусії щодо змісту термінів «соціальне забезпечення» чи «соціаль­ний захист» потребують уточнення змісту вико­ристаного в Конституції України поняття, а не способу його здійснення. Замість обох термінів автор пропонує використовувати поняття «соці­альні гарантії», який прямо вказує на зобов’я­зання уряду забезпечити національний мінімум достатності, нижче якого нікому не дозволено впасти. Еволюція понять має пряме відношення до оподаткування. Гарантія права на соціальне забезпечення визначає джерело ресурсів для їх забезпечення. В Американській конвенції права та обов’язки деталізовані. Натомість Загальна декларація прав людини обмежується вказів­кою на те, що кожен має обов’язки перед сус­пільством. Права та обов’язки взаємопов’язані так само, як усі права людини, які є неподіль­ні, взаємозалежні та взаємопов’язані. Обов’язок сплатити податок на основі платоспроможності та відповідно до верховенства права не запе­речує будь-які права, підтверджені Загальною декларацією, та дозволяє гарантувати права на соціальне забезпечення.