Планування з надання допомоги сім’ям, у яких існує ризик порушення прав дитини (досвід Німеччини)

Анотація

Актуальність дослідження полягає у вивченні механізмів планування допомоги, які застосову­ються в системі захисту дітей Німеччини. Пла­нування допомоги є ключовим інструментом, що використовується службами у справах дітей та молоді (Югентамптом) для підтримки дітей, молоді та їхніх сімей. Його значення особливо актуалізується у контексті протидії домашньому насильству, а також у перспективі вдосконален­ня українського законодавства у цій сфері на основі широкого німецького досвіду.

Метою статті є висвітлення правової приро­ди планування допомоги у Німеччині, особливо щодо механізмів роботи з прийомними сім’ями, коли біологічні батьки повністю чи частково об­межуються у здійсненні батьківських прав. Роз­глядаються обставини, коли дитина передається під опіку через загрозу її фізичному, психічному або емоційному благополуччю з боку біологіч­них батьків. Вказане дозволяє висвітлити про­цедуру підтримки дітей з моменту виникнення реальних загроз їхньому добробуту з боку біо­логічних батьків чи інших осіб чи обставин, які не можуть бути чи свідомо не усуваються бать­ками.

Методологія дослідження включає аналіз нормативних актів Німеччини, зокрема Цивіль­ного кодексу та Книги VIII Кодексу соціально­го забезпечення, що регламентують захист ді­тей. Описано процедуру планування допомоги, її етапи та механізми, які забезпечують участь всіх зацікавлених сторін у процесі ухвалення рі­шень на основі індивідуального підходу.

Основні висновки підкреслюють, що плану­вання допомоги є складним, але ефективним ін­струментом державної підтримки, який забезпе­чує захист дітей від загроз з боку сімейного ото­чення. Воно передбачає індивідуальний підхід, залучення всіх сторін, професійну підтримку та регулярний моніторинг. Планування допомоги є центральним інструментом підтримки дітей і молоді, який також сприяє збереженню гро­мадського порядку та безпеки. Німецький дос­від планування допомоги має важливе значення для гармонізації української законодавчої бази у сфері соціального захисту дітей та молоді, а також запобігання і протидії домашньому на­сильству. Це процедура, що передбачає актив­ну участь батьків, дітей та спеціалістів і спрямо­вана на адаптацію допомоги до потреб дитини для забезпечення її розвитку і захисту.