Електронний договір

Анотація

У статті проаналізовано питання щодо акту­альності застосування для правового регулю­вання суспільних відносин електронних дого­ворів. Зазначена тематика присвячена електро­нному документообігу. перевагам та недолікам їх застосування.

Період пандемії, що з’явився на терито­рії України, потім введення в Україні воєнного стану, що спричинено військовою агресією рф, стали визначальним фактором для поширення такого способу укладання договорів як електро­нний цифровий підпис. Ризики, що виникають при зазначеному способі укладання договору, продовжують існувати, однак у зв’язку з циф­ровими тенденціями, що відбуваються у світі, варто очікувати подальшого правового розвит­ку питання, що розглядається.

З набранням чинності ЦК України 2003 року, основне призначення договору як юридичного факту поступилося місцем призначенню дого­вору насамперед як регулятора цивільних від­носин, який відсуває на другий план інше його застосування. Нині в доктрині цивільного про­цесуального права договір оцінюється нарівні з іншими джерелами права.

Важливим моментом для українського ринку інтернет-торгівлі стало прийняття Верховною Радою Закону України «Про електронну комер­цію», який набув чинності 30.09.2015 р. Цей закон врегулював низку аспектів, пов’язаних з договорами у сфері онлайн торгівлі, деталізу­вавши,окрім іншого, процес підписання елек­тронних договорів.

Як наслідок серед найбільш ефективних за­собів встановлення та врегулювання відносин між суб’єктами опинився електронний договір, якій укладається в режимі он-лайн, за допомо­гою цифрових технологій, та створює взаємне зобов’язання між двома сторонами, що підлягає виконанню відповідно до положень договору. Можливість укладання договору в електронній формі встановлено у абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК Укра­їни, що передбачає правило прирівнювання до­говору, укладеного за допомогою інформацій­но-комунікаційних систем, до письмовій формі. Електронні договори поєднують у собі формаль­ності традиційного договору та елементи циф­рового документообігу та розрахунків.

В роботі зазначається, що нині можливо зро­бити висновок про те, що електронний договір є найбільш ефективний засіб встановлення та врегулювання відносин між суб’єктами цивіль­ного права.

Отримані результати дослідження мають нау­ково-практичне значення, зокрема вони можуть використані у наукової, правозастосовній прак­тиці як у сфері медичного права, так і доктринальних дослідження електронних договорів.