Правила дрес-коду та дискримінація працівників

Анотація

У статті зазначено, що дрес-код та уніфор­ма - це поняття, які часто використовуються на практиці як синоніми, проте насправді вони не тотожні. Уніформа - це однакове вбрання, ви­готовлене спеціально для працівників певного підприємства, установи, організації, їх струк­турних підрозділів. На відмінно від уніформи, дрес-код - це вимога щодо дотримання певних вказівок, які стосуються зовнішнього вигляду працівників, насамперед, одягу. Іншими сло­вами, дрес-код - це перелік правил і вказівок щодо одягу, який дозволено або заборонено но­сити. Основною метою впровадження дрес-коду для працівників - є забезпечення професійного та згуртованого зовнішнього вигляду, який від­повідає іміджу та цінностям компанії.

Автори статті звертають увагу на те, що в базовому для трудових відносин нормативному акті - Кодексі законів про працю України від­сутні такі поняття як «дрес-код» чи «уніформа», так само як і відсутні положення щодо обов’язкового характеру правил дрес-коду для праців­ника, оскільки його запровадження є правом роботодавця.

У статті наголошується на тому, що на прак­тиці можуть виникнути випадки, коли встанов­лений дрес-код порушуватиме права працівни­ків, а саме буде дискримінаційним, хоча дове­сти факт того, що встановлений дрес-код є дис­кримінаційним буває досить складно, оскільки у багатьох випадках він є цілком законним.

Розробляючи дрес-код на робочому місці, роботодавці повинні віддавати перевагу інклюзивності та гендерній нейтральності, щоб уник­нути дискримінації. Впровадження релігійно нейтральних дрес-кодів може бути об’єктивним лише у випадку дотримання ряду умов, на яких наголошує ЄСПЛ у своєму рішенні від 15 липня 2021 року.

Зроблено висновок, що відсутність законо­давчо визначених вимог щодо дрес-коду, а саме загальних критеріїв, ознак, які повинні бути враховані у випадку його запровадження для працівників будь-якого підприємтсва, установи, організації, з однієї сторони надає роботодав­цю свободу дій, а з іншої - може призвести до порушення трудових прав працівників, а саме їх дискримінації за гендерною, релігійною озна­ками, станом здоров’я чи інвалідністю. Незва­жаючи на стрімкий розвиток суспільства у на­прямку рівноправності, пропаганди толерантно­сті до працівників незалежно від їх раси, статті, кольору шкіри, віку, релігії, дрес-код, як би це дивно не звучало, може стати тим наріжним ка­менем спотикання, де рівність трудових прав працівників може бути не врахована чи врахо­вана частково.