Аналіз законодавства та судової практики щодо правового статусу та соціальних гарантій працівників цифрових платформ у країнах ЄС: виклики та перспективи

Анотація

У сучасному світі швидкий розвиток цифрових технологій і гіг-економіки призвів до появи но­вих форм зайнятості, які суттєво змінюють тра­диційні трудові відносини. Економіка платформ, що базується на короткострокових контрактах і фрілансерській роботі, стала важливим елемен­том ринку праці, пропонуючи нові можливості для працівників, але, водночас, ставлячи перед ними численні виклики.

Правовий статус працівників платформ за­лишається невизначеним у багатьох країнах. Платформи часто класифікують своїх працівни­ків як «незалежних підрядників», «економічно залежних незалежних працівників» або «самозайнятих осіб», що дозволяє їм уникати зобов’я­зань, пов’язаних із трудовим законодавством. Це призводить до правових прогалин, які став­лять під загрозу соціальний захист працівників цифрових платформ.

Різні підходи до правового статусу та соці­альнихгарантій працівників у різних країнах створюють додаткові складності у регуляції. Проблема правової класифікації працівників цифрових платформ залишається невирішеною, що впливає на їх трудові права та соціальне за­безпечення. Автори розглядають виклики, які виникають у зв’язку з новими формами зайня­тості, що витісняють традиційні трудові відноси­ни. Основна увага приділяється правовій неви­значеності статусу гіг-воркерів, їх соціальному захисту та відсутності єдиного підходу до регу­люванняцієї сфери в різних країнах ЄС.

Стаття аналізує законодавчі ініціативи та су­дову практику у Франції, Німеччині, Австрії та Іспанії, де правовий статус працівників плат­форм варіюється від найманих працівників до самозайнятих осіб. Особливу увагу приділено нещодавнім рішенням судів, які впливають на класифікацію працівників платформ та їхні со­ціальні права.

Дослідження виявляє суттєві розбіжності в національному законодавстві та судовій прак­тиці різних країн ЄС, що свідчить про необхід­ність розробки єдиного європейського підходу до регулювання нових форм праці. Автори під­креслюютьнеобхідність адаптації національно­го законодавства до нових реалій ринку праці, у світлі нової Директиви ЄС (The EU Platform Work Directive, 2024), яка має на меті забезпечити правильну класифікацію статусу зайнятості та захист прав гіг-воркерів.