Правове врегулювання екологічної міграції внаслідок підриву Каховської ГЕС

Анотація

Російська збройна агресія закономірно при­звела до збільшення надзвичайних ситуацій в Україні, як техногенного, так і природного ха­рактеру. Надзвичайних масштабів набула ка­тастрофа, спричинена знищенням 6 червня 2023 р. російськими військами греблі Каховської гідроелектростанції (Каховська катастрофа). Прорив греблі спричинив затоплення 620 кв. км території в чотирьох областях - Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізь­кій, що безпосередньо вплинуло на життя 100 тис. осіб. Було завдано значної шкоди житлу, інфраструктурі, навколишньому середовищу та об’єктам культури. Крім того, було поруше­но енергопостачання, постачання питної води, зрошення сільськогосподарських угідь та робо­ту річкового транспорту. У цьому дослідженні аналізується нормативно-правова база, яка до­зволила в стислі терміни доволі успішно проти­діяти наслідкам підриву греблі Каховської ГЕС та розв’язувати проблеми евакуації і переміщення постраждалого населення, висвітлюється досвід України щодо подолання наслідків таких гло­бальних техногенних катастроф, як Каховська. З’ясовано, що підрив греблі Каховської ГЕС було кваліфіковано як надзвичайну ситуацію дер­жавного рівня. Міграція, спричинена цієї поді­єю, була переважно внутрішньою, носила виму­шений характер та відбувалася у вигляді ева­куації в обмежений часовий проміжок. Сьогодні існують програми та стратегії щодо повернення мігрантів (внутрішньо переміщених осіб) у міс­ця їхнього походження і відновлення в повному обсязі безпечної життєдіяльності на затоплених територіях, тобто розглядається можливість, що ця міграція буде тимчасовою. Але російська агресія поки стає на заваді реалізації таких пла­нів. Врегулювання екологічної міграції, до якої призвело руйнування Каховської ГЕС, здійсню­валося згідно з правовими нормами щодо попе­редження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків. Завдяки оперативному реагуван­ню з боку держави на надзвичайну ситуацію та злагодженої співпраці державних органів і гро­мадськості вдалося мінімізувати кількість жертв серед населення затоплених територій. Україн­ське законодавство щодо регулювання вимуше­ного внутрішнього переміщення відповідає всім нормам міжнародного законодавства, здійсню­ється з дотримання прав людини, є людиноцентричним, враховує особливі потреби осіб, гендерні, вікові фактори тощо. Держава бере на себе забезпечення всіх потреб переміщених осіб, розв’язання їхніх соціальних проблем, ма­теріальну підтримку.