Правове регулювання міграційного контролю в Європейському Союзі: еволюція та виклики сьогодення

Анотація

Вказується, міграційна політика Європей­ського Союзу пройшла довгий шлях еволюції від окремих національних підходів до формування єдиної комплексної системи управління мігра­ційними потоками. Створення Шенгенської зони та запровадження спільних стандартів прикор­донного контролю заклали фундамент для по­дальшого розвитку міграційного законодавства ЄС, яке сьогодні охоплює широкий спектр пи­тань - від надання притулку до протидії неле­гальній міграції.

У статті досліджується еволюція правового регулювання міграційного контролю в Європей­ському Союзі від його заснування до сучасності, з особливим акцентом на зміни, спричинені ро­сійським вторгненням в Україну. Проаналізова­но п’ять основних етапів розвитку міграційного законодавства ЄС та їхні характерні особливості.

Детально розглянуто перший етап, який ха­рактеризувався відсутністю системного підходу до міграційного регулювання, та другий етап, ключовою подією якого стало прийняття Рег­ламенту 1612/68. Досліджено значення цього документу для встановлення принципу недискримінації працівників та права на возз’єднання сімей. Проаналізовано важливі судові рішення, які сформували практику застосування Регла­менту та вплинули на подальший розвиток мі­граційного законодавства.

Особливу увагу приділено третьому етапу, коли відбулася трансформація міграційних пи­тань з економічної площини в політичну сферу. Висвітлено роль Спеціальної групи з питань ім­міграції (Треві) та значення Шенгенської угоди у формуванні єдиної міграційної політики ЄС. Проаналізовано четвертий етап, що розпочав­ся у 2010-х роках та характеризувався появою нових викликів для міграційної політики ЄС, зо­крема кризою 2014-2015 років.

Детально досліджено сучасний етап пра­вового регулювання міграційного контролю, що розпочався після російського вторгнення в Україну. Проаналізовано безпрецедентне засто­сування Директиви про тимчасовий захист та впровадження комплексу заходів для підтримки українських біженців. Визначено ключові зміни в правовому регулюванні, включаючи операцій­ні заходи на кордонах, фінансову підтримку, ко­ординацію між державами-членами та інтегра­ційні заходи.

На основі проведеного дослідження зроблено висновок про здатність ЄС адаптувати свої пра­вові механізми до нових викликів та про можли­вість використання досвіду реагування на укра­їнську кризу як моделі для подальшого розвитку міграційної політики ЄС.