Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (стаття 361-1 КК України): окремі аспекти та проблеми кримінально-правової кваліфікації

Анотація

Стаття присвячена аналізу окремих аспектів та проблем кримінально-правової кваліфіка­ції правопорушень, передбачених статтею 361¹ Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за створення з метою протиправного використання, розповсю­дження або збуту шкідливих програмних чи тех­нічних засобів, а також їх розповсюдження або збут. Автором проведено аналіз наявної судової практики та окреслено статистику на основі 166 вироків суду згідно з даними Єдиного держав­ного реєстру судових рішень. За результатами такого дослідження було виявлено, що зі усього масиву вироків лише 4,22% є виправдувальни­ми, водночас обвинувальні - 95,78% (з яких у 96,2% випадках особа визнала свою вину; 3,8% - особа, заперечила свою вину). Це наводить на сумніви відносно якості та повноти розгляду подібної категорії справ у суді. У роботі дослі­джується конструкція об’єктивної сторони скла­ду кримінального правопорушення та пропону­ється власне бачення щодо визначення окремих форм діяння, а саме: чи можна вважати переда­чею розміщення у відкритому або обмеженому доступі шкідливого програмного забезпечення; чи можна вважати розповсюдженням шкідливо­го програмного забезпечення, якщо доступ до нього здійснюється користувачем через вве­дення IP адреси. Також акцентується увага на необхідності визначення єдиної методології ідентифікації шкідливого програмного забезпе­чення та формалізації окремих понять. Відсут­ність єдиного підходу до визначення термінів, таких як «шкідливе програмне забезпечення» та «автоматизована система», ускладнює пра- возастосування і викликає неоднорідність су­дової практики. Особлива увага приділяється проблемі кваліфікації через інструменти іденти­фікації шкідливого програмного забезпечення, зокрема з використанням ресурсу «VirusTotal», що може призводити до хибних висновків. Авто­ром наголошується на необхідності формування єдиного та сталого підходу правозастосування судами. Також автором було акцентовано увагу на конкретних заходах, вжиття яких матиме на­слідком покращення якості правозастосування норми, що міститься у статті 361¹ КК України та сприятиме формуванню єдиного підходу у судах до кваліфікації та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, пе­редбачене вищезазначеною статтею.