Судовий імунітет іноземних держав як елемент альтернативних способів захисту права власності, порушеного внаслідок збройного конфлікту

Анотація

Війна росії проти України створила безпреце­дентні перешкоди для захисту права власності громадян і бізнесу України. Розробка ефектив­них механізмів відшкодування завданої шкоди та відновлення порушених прав власності стала необхідною через значні руйнування цивільної інфраструктури, житлових будинків, промисло­вих об’єктів та іншого майна внаслідок збройної агресії росії.

Актуальність репрезентованого наукового дослідження полягає в тому, що існуючі наці­ональні та міжнародні правові механізми недо­статньо ефективні для повного захисту майно­вих прав постраждалих осіб. Важливою пробле­мою є подолання судового імунітету російської федерації. Це необхідно для розгляду справ про відшкодування шкоди в українських судах і по­дальшого виконання рішень за кордоном.

Умотивовано, що національне право само­стійно не володіє достатніми правовими меха­нізмами для забезпечення повного захисту по­рушеного права з огляду на фактичну немож­ливість виконання судового рішення про стяг­нення коштів як відшкодування завданої росій­ською федерацією шкоди, що тягне за собою неможливість забезпечення порушеного права.

У цьому контексті необхідно вивчити меха­нізми захисту права власності як на національ­ному, так і на міжнародному рівні. Зокрема, слід розглянути можливість застосування Конвен­ції ООН про юрисдикційні імунітети держав і їх власності, навіть якщо російська Федерація не ратифікувала її. Цей аналіз допоможе знайти нові способи захисту прав власності громадян і юридичних осіб України під час військової агре­сії.

Констатовано, що ефективний захист мож­ливий лише за умови поєднання національного та міжнародного права, як свідчать досліджен­ня інших стратегій захисту права власності, порушеного внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Позиція Верховного Суду щодо незастосування судового імунітету Російської Фе­дерації у справах про відшкодування шкоди є значним зрушенням у механізмі захисту пору­шених прав. Практика ЄСПЛ, зокрема рішення у справах «Олейніков проти Росії», створює міцне правове підґрунтя для такої позиції. Висновок про те, що Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності може за­стосовуватися до спірних правовідносин, навіть якщо Російська Федерація не ратифікувала її, є особливо важливим, оскільки це створює більше можливостей для захисту порушених прав.