Юридична конструкція та її види в комплексі елементів законотворчої техніки

Анотація

Юридична конструкція є ключовим інстру­ментом у законотворчій техніці, що забезпечує системність, логічність і послідовність норма­тивно-правових актів. У статті розглядається юридична конструкція як методологічна кате­горія теорії держави та права, її місце й роль у формуванні правових систем. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю теоретич­ного осмислення основних принципів і методів побудови юридичних конструкцій у сучасному законотворчому процесі України. Особливу ува­гу приділено аналізу ролі юридичних конструк­цій у теорії держави та права як основи фор­мування категорійного апарату правознавства, законотворчої діяльності та правозастосування. У вітчизняному правознавстві все інтенсивні­шепроявляється інтерес до вивчення юридич­ної конструкції. Це стосується переважно га­лузевих дисциплін, а не загальнотеоретичних досліджень. Новітні розробки в цій сфері, як правило, концентруються на аналізі та оцінці конкретних юридичних конструкцій, уже вбу­дованих в українську дійсність. За межами об­говорення залишаються загальні питання при­роди та функціонування юридичної конструк­ції, зокрема правила й принципи їх створення, умови ефективності, принципи співорганізації в ефективно діючу систему, умови «перенесен­ня» з однієї правової системи (галузі) в іншу, механізми функціонування та взаємодії тощо. Показано, що юридичні конструкції є основою створення правових понять, інститутів і док­трин, які забезпечують стабільність та ефектив­ність правової системи. Дослідження акцентує увагу на значенні юридичних конструкцій для побудови концепцій правосуб’єктності, право­відносин, юридичних фактів та інших базових елементів теорії права. Визначено основні види юридичних конструкцій (базові, функціональні, складні) та проаналізовано їх практичне зна­чення. Стаття також зосереджується на пробле­мах, що виникають при формуванні та викорис­танні юридичних конструкцій у законотворчій діяльності, таких як неузгодженість терміноло­гії, відсутність єдиних методологічних підходів та недостатня адаптованість до міжнародних стандартів. У контексті сучасних викликів про­понуються шляхи вдосконалення законотворчої техніки через стандартизацію, міждисциплінар­ний підхід і цифровізацію правової діяльності. Запропоновані рекомендації спрямовані на роз­виток теоретичної бази юриспруденції та вдо­сконалення законотворчого процесу в Україні з метою підвищення його ефективності відповідно до сучасних суспільних викликів.