Правовий звичай у цивільному законодавстві Другої Речі Посполитої

Анотація

Досліджується місце звичаю у цивільному законодавстві міжвоєнної (1918-1939 рр.) Польщі. Відзначається, що у Другій Речі Посполитій відбувалась уніфікація національного законодавства, у тому числі у сфері цивільного права. Розпочата кодифікація зіткнулась із значними трудноща­ми, оскільки на різних територіях відновленої Польщі попередньо функціонували різні законода­вчі системи (австрійська, німецька, російська). З об’єктивних причин законодавці аж до початку Другої світової війни не встигли завершити формування власного Цивільного кодексу. Однак, у різних галузях цивільного права було прийнято ряд нормативно-правових актів, що ставили на меті узгодити існуючі розбіжності у цивільних правовідносинах єдиної держави. Такими важли­вими документами у галузі цивільного права стали Кодекс зобов’язань 1933 р. та Торговий ко­декс 1934 р. Аналізуються роль та значення звичаю у цих а також у інших нормативно-правових актах. Так, Кодекс зобов’язань не визначав у правовому сенсі дефініцію «звичай» та пов’язані з нею поняття. Однак, дія звичаю широко використовувалась при визначення умов, за яких зо­бов’язання мало бути виконане. Звичай, поряд із договором та законом, впливав на матеріальні та фінансові зобов’язання сторін. У відносинах наймодавець - наймач також важливу роль від­водилось звичаю.

Розглянуто статті Торгового кодексу, в яких виокремлюється звичай та пов’язані з ним понят­тя. Так, вже у статті 1 окреслюється наявність звичаєвого права та алгоритми його реалізації. У Кодексі звичаєве право фактично прирівнювалось до норм господарського законодавства. Автор­ка показує використання законодавцем правової дефініції «торговий звичай». Відзначається, що торговий звичай становив різновид звичаїв чесного обороту, чи добросовісної поведінки, відомих загальному праву, зокрема, зобов’язальному праву міжвоєнної Польщі.

Зроблено висновок, що у цивільному законодавстві Другої Речі Посполитої активно використо­вувались поняття звичаю, звичаєвого права, торгового звичаю та т. зв. звичаю чесного обороту. Водночас польське цивільне законодавство не давало визначення цим поняттям.