Техніко-технологічні аспекти прийняття та реалізації локальних нормативно-правових актів місцевого самоврядування

Анотація

Стаття присвячена розгляду проблемних питань, пов’язаних із правовим регулюванням процесу вироблення нормативно-правових актів місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано ключові етапи процесу, включаючи підготовку проєктів актів, їх узгодження та публікацію, а також взаємодію з органами виконавчої влади та громадськістю. За результатами вивчення проблемних питань до основних недоліків законодавчого регулювання можна віднести прогалини, відсутність єдиних правил та вимог до процесу та проєктів актів, а також розмаїття регламентних норм у сфері муніципальної нормотворчості. У статті надаються рекомендації щодо удосконалення процедур, спрямованих на підвищення якості та оперативності прийняття нормативно-правових актів на місцевому рівні. Додержання вимог до проєктів локальних нормативно-правових актів місцевого самоврядування, а також слідування правилам, загальним та спеціальним принципам при розробці локальних нормативно-правових актів місцевого самоврядування передбачає врахування особливостей та потреб соціально-економічного розвитку конкретної громади, окремого регіону, а також спрямоване на врахування інтересів різних прошарків населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Відсутність єдиних нормопроєктувальних правил та вимог до порядку здійснення процесу вироблення нормативно-правових актів місцевого самоврядування, а також документального оформлення проєктів відповідних актів спричиняє порушення вимог нормотворчої діяльності в цілому. Зазначене не лише не сприяє виробленню якісних та ефективних нормативно-правових актів місцевого самоврядування, а й унеможливлює чи значно зменшує реальні можливості ефективного та своєчасного вирішення питань місцевого значення територіальними громадами безпосередньо або через органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

В умовах євроінтеграційних процесів першочергового значення набувають питання, пов’язані із розробленням та прийняттям науково обґрунтованих, виважених правових рішень. Йдеться, насамперед, про здійснення нормотворчої діяльності спеціально уповноваженими суб’єктами в межах компетенції та у встановлених процедурно-процесуальних формах. Ураховуючи взяті Україною зобов’язання щодо формування правової соціальної демократичної держави, що передбачає покладення в основу організації та діяльності органів публічної влади принципу верховенства права, тобто пріоритету прав і свобод людини і громадянина, будь-яке рішення (органу державної влади чи місцевого самоврядування) повинно не просто передбачати досягнення заздалегідь визначеної цілі, а бути спрямоване на забезпечення ефективності правового регулювання загалом.