Питання правового режиму об’єктів нематеріальної культурної спадщини

Анотація

У статті розглядається правовий режим охорони нематеріальної культурної спадщини з акцентом на Конвенцію ЮНЕСКО 2003 року. Розглядаються еволюція концепції охорони, правові визначення та проблеми регулювання культурної спадщини через призму прав інтелектуальної власності. Наголошується на ролі різних зацікавлених сторін – держав, неурядових організацій (НГО) та спільнот – у збереженні та передачі культурних практик. Автор критикує існуючі механізми, наголошуючи на політичному впливі та обмеженнях у забезпеченні балансу між збереженням культурної спадщини та її адаптацією. Вказується, заклик до гармонізації міжнародних та національних правових норм спрямований на забезпечення ефективного захисту від зловживань та сприяння глобальному культурному співробітництву. У статті докладно вивчаються різні аспекти охорони, включаючи необхідність sui generis підходу, який поважає культурну різноманітність та визнає нематеріальну культурну спадщину як динамічне та живе явище. Розглядаючи ці питання, автор прагне сприяти розвитку більш ефективних та практичних механізмів для охорони та просування нематеріальної культурної спадщини у всьому світі.

Безумовно, формування міжнародного правового режиму залежить від ухвалення обов’язкових юридичних документів, що накладають зобов’язання на держави. Створення конкретних зобов’язань держав, поруч із регуляторними механізмами, розробленими регулювання об’єкта у межах кожного юридичного документа, становить основу правового режиму. Ефективність будь-якого прийнятого юридичного документа визначається функціональністю його регуляторних механізмів. Функціональність регуляторних механізмів визначає ефективність ухваленого юридичного документа. Суб’єкти, які визначають правовий режим, є ключовими факторами, що ідентифікують проблеми у відповідній галузі. Вони регулюють та пропонують альтернативні рішення для усунення складних питань, тим самим керуючи відносинами, що виникають у цій галузі. При вивченні існуючих режимів охорони нематеріальної культурної спадщини виявляється, що поряд із режимом sui generis захист через права інтелектуальної власності завжди був актуальною темою для обговорення.