Захист прав споживачів у договорах про надання туристичних послуг з іноземним елементом (в контексті Європейського Союзу)

Анотація

У науковій публікації розглянуто питання захисту прав споживачів у договорах про надання туристичних послуг з іноземним елементом в Європейському Союзі та Україні. Наголошується, що споживачі туристичних послуг перебувають у слабшій позиції порівняно з туристичними компаніями, тому необхідно забезпечити збалансований підхід до регулювання таких відносин. Проаналізовано нормативні визначення та тлумачення поняття споживача та споживчого договору в праві ЄС та практиці ЄСПЛ. Відзначено, новели Регламенту Рим I щодо введення конкретних прив’язок до споживчих договорів, що сприяє підвищенню рівня їх захисту. Туристи, які користуються пакетними туристичними послугами, кваліфікуються як споживачі (в розумінні ЄС – фізичні особи, які укладають договори поза межами своєї професійної чи торговельної діяльності для особистих потреб) й отримують прямий захист відповідно до законодавства ЄС. Встановлено, що сторонам договору про надання туристичних послуг як споживчого договору дозволяється обирати застосовне право, але з умовою, що це не позбавляє споживача захисту, наданого імперативними нормами права його країни проживання. Акцентовано увагу на спрямованості діяльності виконавця послуг у країні постійного проживання споживача, що визначає застосовне право, якщо вибір не здійснено: у випадку пасивного споживача застосовується право країни його звичайного місця проживання, тоді як активний споживач може бути підпорядкований загальним правилам, що враховують місцезнаходження професійної сторони договору. При цьому суд має право застосувати застереження esare si clause для визначення більш тісного зв’язку договору з правом певної країни. Окрему увагу приділено колізійним нормам щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті надання туристичних послуг та щодо підсудності справ, які виникають із надання туристичних послуг. Підкреслюється, що застереження про вибір права або юрисдикції, включене до контракту без індивідуальних переговорів є несправедливим і може наголошуватись споживачем як таке, що є недійсним, якщо воно створює дисбаланс прав та обов’язків сторін.