Особливості передачі (відчуження) майнових прав на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямий ефір) за договором про передання (відчуження) майнових прав за законодавством України

Анотація

Об’єкти суміжних прав незважаючи на тісний зв’язок з об’єктами авторського права виокремлені згідно українського законодавства в окрему групу об’єктів. Зміст права інтелектуальної власності на той чи інший об’єкт становлять особисті немайнові права та майнові права. Кожен з об’єктів суміжних прав має свій момент виникнення особистих немайнових та майнових прав. Майнові права надають можливість з розпоряджання ними. Діюче профільне законодавство України надає можливість із розпоряджання майновими правами як частково, так і повністю. Метою нашої роботи є дослідження особливостей з розпоряджання майновим правом на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямий ефір) за договором про передання (відчуження) такого права. Що означає розпоряджання майновим правом на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямого ефіру) згідно договору про передання (відчуження) майнових прав? Це означає повну та безповоротну передачу майнового права, що передається (відчужується) до нового суб’єкта від первинного, яким є виконавець (виконавці).

Чому автором було обрано саме дослідження розпоряджання майновим правом на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямого ефіру)? Ідея з даного дослідження виникла у зв’язку із певною неузгодженістю моменту виникнення майнових прав на зазначений об’єкт із загальним правилом про те, що розпоряджання може мати місце лише по відношенню до створеного об’єкту, а відповідно і майнових прав, що виникають у зв’язку з цим.

Діалектичний підхід склав методологічну основу дослідження, що дозволив проаналізувати особливості передачі майнового права на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямого ефіру) за договором про передачу (відчуження) такого права.

В результаті проведеного дослідження автором була приділена окрема увага аналізу та дослідженню того, що не можна ототожнювати договір про передачу (відчуження) майнових прав на об’єкт суміжних прав та передачу об’єкту права інтелектуальної власності за договором купівлі-продажу. Це є окремі цивілістичні конструкції. Так, дійсно без виникнення об’єкту суміжних прав, не виникають і майнові права на нього, проте, об’єкт і майнові права незалежні одне від одного, а відповідно відчуження об’єкту не означає відчуження майнових прав на нього і навпаки. Звичайно, при цьому, не можна говорити про розпоряджання майновими правами без ознайомлення з самим об’єктом, що є цілком логічним та виправданим і знайшло своє відображення у положеннях профільного українського законодавства.

У зв’язку з проведеним дослідженням та зробленими висновками, автором було запропоновано ряд нових редакцій статей до діючого профільного українського законодавства. Одна із ключових запропонованих редакцій стосується зміни до підходу в розумінні моменту виникнення майнового права на виконання. В основі запропонованого, лежить думка автора про те, що важко уявити собі укладення договору про передачу (відчуження) майнового права на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямого ефіру) власне під час здійснення такого публічного сповіщення. Вважається, що виконання як об’єкт суміжних прав не створюється безпосередньо під час публічного сповіщення (прямого ефіру) за загальним правилом, а є створеним до нього, шляхом проведення репетицій, в тому числі і генеральної репетиції (репетицій) під час власне якої у майбутнього нового суб’єкта є можливість із ознайомлення та укладення відповідного договору. Враховуючи останнє, виконання, що здійснюється під час публічного сповіщення (прямого ефіру) не є вже новим.

Окрім власне розгляду особливостей передачі (відчуження) майнових прав на публічне сповіщення незафіксованого виконання (прямого ефіру) автором підіймається ще ряд дотичних до поставленої теми питань. Так, серед іншого, автором пропонується нова редакція статті профільного українського законодавства шляхом виключення трудового договору (контракту) як такого, що врегульовує розподіл майнових прав між працівником (працівниками) і роботодавцем у зв’язку з тим, що він не є цивільно-правовим по своїй природі по-перше (а мова йде саме про створення об’єкту права інтелектуальної власності), а по-друге, виходячи з того, що розподіл майнових прав не може відбуватися завчасно, тобто до моменту їх виникнення. Натомість автор пропонує ввести до редакції статті профільного Закону України новий договір, а саме договір про передачу (відчуження) майнових прав на службові об’єкти авторського права та суміжних прав.