Антипублічний правочин: окремі засади

Анотація

Вказується, система норм про недійсність правочинів займає центральне місце в цивільному праві, адже виступає ключовим механізмом забезпечення законності та надійності майнового обороту, а також гарантією захисту законних інтересів сумлінних учасників цивільних правовідносин. Серед численних підстав визнання правочинів недійсними особливо важливе значення має їх суперечність засадам правопорядку, усталеним моральним цінностям суспільства та імперативним приписам законодавства. У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти правового режиму правочинів у цивільному праві України. Здійснено критичний аналіз існуючих наукових підходів до розуміння правового режиму правочинів та його елементів. Обґрунтовано, що запропонована в науковій літературі конструкція правового режиму правочинів є надмірно ускладненою та не повністю відповідає усталеному розумінню правового режиму як особливого порядку регулювання, що виражається в комплексі правових засобів. Доведено, що термін «правовий режим» традиційно застосовується щодо об’єктів права і означає спосіб набуття та порядок і межі здійснення прав щодо такого об’єкта права.

Особливу увагу приділено критичному аналізу категорії «правочин, що не відбувся». Встановлено, що дана категорія є алогічною з точки зору теорії юридичних фактів та не має практичного значення, оскільки випадки недосягнення мети правочину вже врегульовані спеціальними нормами цивільного законодавства. Аргументовано недоцільність введення такої категорії в науковий обіг та законодавство, оскільки це може призвести до невиправданого ускладнення правового регулювання та правозастосовної практики.

На основі аналізу судової практики виявлено проблеми застосування ст. 228 ЦК України щодо визнання правочинів недійсними як таких, що порушують публічний порядок. Встановлено, що суди інколи необґрунтовано застосовують дану норму до правочинів, які порушують приватні права та інтереси, а не публічний порядок. Запропоновано розмежовувати правочини, що порушують публічний порядок, від правочинів, які порушують приватні права та інтереси осіб.

Обґрунтовано необхідність вдосконалення теоретичних підходів до розуміння правового режиму правочинів та практики застосування законодавства про недійсність правочинів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері вчинення та визнання недійсними правочинів, що порушують публічний порядок.