Особливості припинення юридичних осіб у контексті реформи правового забезпечення господарської діяльності в Україні

Анотація

У статті звернено увагу на наукові та актуальні урядові дослідження стану економіки України і висловлена думка, що лише заходи організаційного та економічного характеру нездатні докорінним чином покращити існуючий стан економічних відносин. Автор відзначає, що важливим кроком у цьому напрямку є ухвалення Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (Законопроєкт № 6013). У статті здійснений аналіз порядку припинення юридичних осіб у формі підприємств організаційно-правових форм, які створювалися на підставі норм Господарського кодексу України (далі – ГК України) і підлягають припиненню впродовж перехідного періоду, визначеного вищеназваним Законом; та визначення перспектив реалізації відповідних норм права. Автор дійшов висновку, що згаданим вище законом запроваджений спеціальний примусовий порядок припинення підприємств усіх організаційно-правових форм, які були визначені ГК України та деякими іншими законодавчими актами, організаційно-правові форми яких не охоплювалися Цивільним кодексом України (далі – ЦК України). На думку автора, строк у п’ять років, встановлений ст. 22 Законопроєкту № 6013 для прийняття власником підприємства рішення про його реорганізацію, за своєю правовою природою слід визначити як присічний. У статті звернено увагу на те, що законодавцем запропоновані договірні правові гарантії для кредиторів підприємств щодо дострокового погашення зобов’язань та відшкодування збитків підприємствами, які реорганізуються у спеціальному примусовому порядку. Про захист своїх інтересів кредитори мусять потурбуватися самостійно під час укладання договорів з такими підприємствами, розраховуючи можливі ризики, пов’язані із збільшенням пасиву реорганізованих суб’єктів. На думку автора, є підстави вважати, що загальний порядок реорганізації також допускає договірне врегулювання відносин з кредиторами із протилежним змістом, з непред’явлення вимог до товариства, яке має потребу у реорганізації. Отже, в умовах динамічних змін у комерційній сфері набуття поширення процесами злиття, приєднання, перетворення суб’єктів підприємництва важливою складовою розрахунку ризиків моделювання стратегії розвитку суб’єктів підприємництва слід визнати договірне врегулювання відносин з кредиторами щодо можливого пред’явлення (непред’явлення) вимог про дострокове виконання зобов’язань та відшкодування збитків.