Порівняльний аналіз правового статусу військовослужбовців в державах-членах ЄС та Україні

Анотація

У статті проаналізовано правовий статус військовослужбовців, особливості правового регулювання військової служби, а також взаємозв’язок між військовими обов’язками, громадянськими правами та свободами. Зазначено, що проблематика правового статусу військовослужбовців потребує вдосконалення, особливо в сучасних умовах військової агресії. Автор наголошує на важливості використання досвіду країн Європейського Союзу для вдосконалення національного законодавства та узгодження його з міжнародними стандартами. Розглянуто концепцію політичної нейтральності військовослужбовців, яка є базовим елементом забезпечення функціональності та довіри до збройних сил. Проведено порівняльний аналіз правових підходів до цього питання у країнах ЄС, зокрема у Франції, Німеччині, Іспанії, Данії та Великобританії. Висвітлено особливості реалізації прав військовослужбовців, їхньої участі в громадських об’єднаннях, а також обмеження на участь у політичній діяльності, що забезпечують баланс між інтересами військової служби та статусом військовослужбовців.

Окрему увагу приділено питанням дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, особливостям накладення дисциплінарних стягнень, механізмам захисту прав військових у дисциплінарних провадженнях, а також ролі цих механізмів у підтриманні військової дисципліни. Наведено порівняння норм українського законодавства та правових підходів країн ЄС, включаючи диференціацію видів дисциплінарних санкцій, порядок притягнення до відповідальності, а також співвідношення дисциплінарної та кримінальної відповідальності.

Досліджено питання гармонізації регулювання робочого часу, відпочинку та відпусток військовослужбовців. У цьому контексті проаналізовано моделі «постійної готовності», особливості нормативного регулювання часу виконання службових обов’язків, а також порівняння з положеннями трудового права європейських держав.

Підсумовано, що інтеграція європейського досвіду в правову систему України є необхідною умовою для гармонізації законодавства про військову службу. Це дозволить підвищити ефективність функціонування Збройних сил України, забезпечити належний захист прав військовослужбовців, а також зміцнити правопорядок і військову дисципліну в умовах сучасних викликів.