Управління публічними комунікаціями Національної поліції

Анотація

У статті здійснено аналіз законодавчих актів, які регламентують діяльність у сфері правоохоронної комунікації Національної поліції України. Актуальність дослідження визначається необхідністю привернення уваги громадськості та наукових організацій до вирішення проблеми діяльності поліції щодо розвитку партнерських відносин з представниками інститутів громадянського суспільства і попитом на нові моделі соціально-комунікативних технологій. Це сприяє організації взаємодії поліції з населенням та практичному розв’язанню завдань поліції щодо забезпечення громадського порядку та публічної безпеки. У дослідженні використовувалися положення теорії права і держави, управління в поліції. Застосовано системний, структурно-функціональний, інституційний, порівняльний, формально-правовий методи до розуміння особливостей, структури, проблем та тенденцій розвитку комунікації поліції. Констатовано, що організація комунікацій як функція управління поліції – це управління поліцією тією частиною соціальних комунікацій на території, що обслуговується, від яких залежить ефективність роботи та стан правопорядку. Зв’язки з громадськістю виступають засобом встановлення двосторонніх інформаційно-комунікаційних відносин між поліцією та громадськістю, спрямованих на її докладне та об’єктивне інформування, на досягнення та підтримку взаєморозуміння, довіри та співробітництва. Відмінні особливості комунікацій із громадськістю як функції управління поліції проявляються у тому, що це не засіб інформаційної комунікації, а управління інформаційною комунікацією для ефективної взаємодії з громадськістю у справі протидії злочинності та забезпечення правопорядку; це направлений комунікаційний управлінський вплив на середовище функціонування поліції та соціальну систему. Кінцева мета правоохоронної комунікації поліції полягає у встановленні двостороннього діалогу з громадськістю за допомогою засобів інформаційної комунікації, з метою підвищення взаєморозуміння та довіри, у забезпеченні взаємодії та співробітництва у справі забезпечення публічної безпеки та громадського порядку, тобто створення механізму громадської правоохоронної діяльності.