Зарубіжний досвід упровадження інституту екологічного омбудсмена: порівняльний аналіз

Автор(и)

  • С. А. Жмакін аспірант кафедри адміністративного та інформаційного права Сумського національного аграрного університету, Україна https://orcid.org/0009-0009-1526-8898

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.73

Ключові слова:

екологічний омбудсмен, екологічні права та обов’язки, еволюція інституту екологічного омбудсмена, екологічне врядування, механізм захисту навколишнього середовища, архітектура інституту екологічного омбудсмена, моделі інституту екологічного омбудсмена, Уповноважений парламенту з питань навколишнього середовища, Уповноважений з питань навколишнього середовища та сталого розвитку

Анотація

У статті проаналізовано історію розвитку та формування архітектури інституту екологічного омбудсмена у світовій практиці як механізму захисту екологічних прав людини та громадянина; охарактеризовано різноманітні моделі інституту екологічного омбудсмена на прикладі вже діючих: Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини; доведена необхідність розвитку наукової концепції функціонування інституту екологічного омбудсмена в державі.

У цьому дослідженні використовується порівняльний метод, за допомогою якого здійснюється аналіз інституційного розвитку екологічних омбудсменів у чотирьох різних юрисдикціях: Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини; системний метод для оцінки ефективності діяльності зазначеного інституту в здійсненні екологічної політики держави; а також історичний метод при виділенні окремих етапів становлення інституту екологічного омбудсмена у світі.

Джерельну базу становлять наукові праці, нормативно-правові акти, офіційні документи та сайти щодо екологічної політики Нової Зеландії, Австрії, Канади та Угорщини щодо діяльності екологічних омбудсменів.

В статті виділено чотири моделі екологічних омбудсменів. Уповноважений парламенту з питань навколишнього середовища Нової Зеландії закріплений як самостійна посадова особа, яка підзвітна парламенту. До основних інституційних повноважень відносять: оцінка екологічної політики держави, широкі слідчі дії, консультування парламенту щодо екологічного законодавства, акцент на сталому розвитку, комплексні механізми звітності тощо. Австрійська модель характеризується децентралізацією, партисипативністю, забезпеченням прозорих процедур звернення громадян, інтеграцією з федеральними системами охорони навколишнього середовища тощо. Канадська модель екологічного омбудсмена представляє унікальний підхід до екологічного контролю шляхом інтеграції в наявні урядові аудиторські структури. Угорська модель екологічного омбудсмена створена як частина ширшої структури омбудсмена з прав людини, зосереджена на екологічній справедливості та подоланні екологічної нерівності з дотриманням зв’язку між навколишнім середовищем, інтересами майбутніх поколінь та основними конституційними правами.

Посилання

Кравченко І., Жмакін С. Перспективи впровадження інституту екологічного омбудсмена в Україні та визначення його адміністративно-правового статусу. Knowledge, Education, Law, Management. 2023. № 3 (55). С. 156–161

Кузнецова М.Ю., Гресь Н.М., Шапран В.В. Запровадження посади уповноваженого з екологічних прав людини в Україні з урахуванням збільшення негативних факторів впливу на стан навколишнього середовища. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Випуск 83: частина 2. С. 110–115. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.2.15.

Лагойда Т. В. Інститут спеціалізованого екологічного омбудсмена: зарубіжний досвід та можливість його імплементації в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 6. С. 251–253. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2023-6/57.

Перга Т.Ю. Міжнародний вектор екологічної політики Австралії: 1970-ті роки. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. 2021. Випуск 7. С. 67–78

Про ратифікацію Паризької угоди: Закон України від 14 липня 2016 року № 1469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1469-19#n2 (Дата звернення: 16.12.2024).

Declaration of the United Nations Conference on the Human Environment, Report of the United Nations Conference on the Human Environment, Stockholm, 5–16 June 1972, A/CONF.48/14/ Rev.1. New York, pp. 3–5. URL: https://lpr.adb.org/resource/declaration-united-nations-conference-human-environment-report-united-nations-conference (Last accessed: 16.12.2024).

Krajnyák E. The Role and Activity of the Deputy Commissioner for Fundamental Rights Ombudsman for Future Generations in Shaping Environmental Protection in Hungary. Journal of Agricultural and Environmental Law. 2023. Vol. 18. № 34, pp. 7–30. DOI: https://doi.org/10.21029/JAEL.2023.34.7.

Office of the Сommissioner for Fundamental Rights of Hungary. URL: https://www.ajbh.hu/web/ajbh-en/the-commissioner-and-the-deputies (Last accessed: 04.12.2024).

Ombuds Offices for Environmental Protection. Contact details. URL: https://www.oekobuero.at/en/legal-service/austrian-ombudsoffices-environmental-protection (Last accessed: 04.12.2024).

Parliamentary Commissioner for the Environment. URL: https://pce.parliament.nz/about-us/the-commissioner/ (Last accessed: 16.12.2024).

Rio Declaration on Environment and Development, Report of the United Nations Conference on Environment and Development, Rio de Janeiro, 3-14 June 1992, A/CONF.151/26 (Vol. I). URL: https://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/docs/globalcompact/A_CONF.151_26_Vol.I_Declaration.pdf (Last accessed: 16.12.2024).

Shindo М. The Environmental Ombudsman and Administrative Decision Making: аn Assessment of its Suitability for Japan. Thesis is presented for the degree of Doctor of Philosophy in Law, Macquarie University, Sydney, Australia, 2013. 495 р.

The Office of the Auditor General of Canada (OAG). URL: https://www.oag-bvg.gc.ca/internet/English/au_fs_e_370.html#Commissioner (Last accessed: 04.12.2024).

Umweltanwaltschaften. Österreichs. URL: https://umweltanwaltschaft.gv.at/de/wir-ueber-uns (Last accessed: 04.12.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право