Призначення покарання за правилами статті 692 КК України: характеристика правил та питання пеналізації

Анотація

Статтю присвячено аналізу нових для кримінального закону правил призначення покарання, закріплених у ч. 1 ст. 692 КК України, – призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, у випадках укладання угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Обґрунтовано, що ці правила є новою спеціальною засадою призначення покарання, адже дозволяють призначити покарання, що виходить за мінімальну межу, передбачену санкцією статті Особливої частини КК України, а тому є винятком із першої загальної засади призначення покарання (п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України). Також досліджено співвідношення спеціальних засад призначення покарання, закріплених у ст. 69 та ст. 692 КК України, та обґрунтовано висновок про те, що вони утворили між собою колізію. Окрім цього, проаналізовано законодавчо визначені умови застосування положень ч. 1 ст. 692 КК України та наголошено, що єдиною визначальною умовою застосування цієї спеціальної засади призначення покарання є виконання вимог п. 2 або п. 21 ч. 4 ст. 469 КПК України. У цьому контексті висловлено застереження щодо такої вимоги для укладення угоди про визнання винуватості, як відсутність ознак вчинення кримінального правопорушення у співучасті. Наголошено, що за певних умов положення ч. 1 ст. 692 КК України можуть бути застосовані за відсутності будь-яких обов’язкових вимог до характеристик винного або його посткримінальної поведінки, що б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і зумовлювали необхідність у призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Насамкінець наведено аргументи на користь твердження про те, що положення ч. 1 ст. 692 КК України суперечать підходам до пеналізації корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, а також фактично нівелюють пеналізацію, оскільки дозволяють відступити від санкції, не встановивши меж пом’якшення покарання, окрім лише вказівки на межі, встановлені для певного виду покарання у Загальній частині КК України.