Процесуальні строки у кримінальному провадженні: проблемні питання

Анотація

Досліджено проблемні питання правового інституту процесуальних строків. Його статус визначається тим, що він пронизує кримінальне провадження від початку до закінчення та є однією із загальних засад кримінального процесу. Але формування інституту процесуальних строків було досить суперечливим, що негативно відобразилося на чинному кримінальному процесуальному законодавстві. Метою поставлено виявлення суперечностей і прогалин у законодавстві щодо встановлених процесуальних строків та їх негативних проявів у практиці органів досудового розслідування і судів, визначення шляхів їх усунення.

Виділено і досліджено два види процесуальних строків в залежності від суб’єкта їх визначення: 1) процесуальні строки, встановлені законодавцем; 2) процесуальні «розумні» строки, визначення яких віднесено до компетенції прокурора, слідчого судді, суду. Констатується, що чинне кримінальне процесуальне законодавство містить низку суперечностей і прогалин щодо процесуальних строків, які призводять до суттєвих порушень прав і законних інтересів учасників кримінального процесу. Стверджується, що обчислення строків досудового розслідування лише з моменту повідомлення особи про підозру є помилковим, оскільки створює для сторони обвинувачення умови для різного роду порушень прав інших учасників кримінального провадження. В період від внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і до повідомлення особи про підозру учасники, як правило, не мають можливості залучити адвоката для захисту своїх прав і законних інтересів. Відзначається, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не встановлені граничні строки судового провадження і суди керуються не завжди правильними уявленнями про розумні строки. Це пов’язано з продовженням тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину на протязі всього судового провадження, яке не має законодавчо встановлених граничних строків. Обґрунтована теза, що при закінченні граничного строку тримання особи під вартою, встановленого для досудового розслідування, суди зобов’язані розглядати питання про заміну даного запобіжного заходу на менш суворий захід.