Використання показань з чужих слів в доказуванні фактів домашнього та сексуального насильства у кримінальному провадженні: окремі питання нормативної регламентації та правозастосування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань нормативної регламентації та практики використання показань з чужих слів в доказуванні фактів домашнього та сексуального насильства у кримінальному провадженні.

Автор ставить за мету ідентифікувати потенційні напрямки розширення меж використання показань з чужих слів у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім та сексуальним насильством, а також сформулювати пропозиції щодо їх нормативного забезпечення на рівні КПК України.

Розширення використання показань з чужих слів розглядається як крок до диверсифікації джерел інформації про кримінальне правопорушення, пов’язане із домашнім або сексуальним насильством, необхідність якої визнається на рівні міжнародних стандартів. Вона обумовлена латентністю відповідних кримінальних правопорушень, специфічною обстановкою їх вчинення, а також вразливим станом потерпілих від таких діянь.

Наголошено, що у розглядуваній категорії кримінальних проваджень, суди стикаються із проблемами розмежування фактичних обставин, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, наслідків його вчинення та обстановки, яка мала місце після його вчинення, а також вибору релевантного підходу до оцінки доказів, які їх підтверджують. Наведено відповідну судову практику.

Досліджено окремі правозастосовні підходи до збирання та перевірки показань з чужих слів у кримінальному провадженні, зокрема, щодо застосування обмежень, передбачених ч. 7 ст. 97 КПК України, а також допиту як свідка спеціаліста, що брав участь у проведенні слідчих (розшукових) дій та здійснював психологічне діагностування неповнолітнього свідка або потерпілого. Сформульовано авторські висновки щодо їх відповідності вимогам КПК України.

За результатами дослідження сформульовано висновок про те, що основні проблеми використання показань з чужих слів у доказуванні фактів домашнього та сексуального насильства на рівні правозастосування полягають у наступному: 1) неправильній ідентифікації показань з чужих слів та некоректне визначення їх доказового значення; 2) неправильному визначенні кола осіб, щодо яких поширюється обмеження щодо використання показань з чужих слів, передбачене ч. 7 ст. 97 КПК України; 3) складності пошуку коректного підходу до оцінки показань психолога, який брав участь у проведенні слідчої (розшукової) дії та здійснював психологічне діагностування неповнолітнього потерпілого або свідка домашнього чи сексуального насильства.

Сформульовано пропозиції щодо внесення доповнень до КПК України, спрямованих на розширення можливостей використання показань з чужих слів у доказуванні фактів домашнього та сексуального насильства у кримінальному провадженні.