Негласні слідчі (розшукові) дії як засоби доказування в кримінальному провадженні

Автор(и)

  • В. В. Кікінчук кандидат юридичних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0003-2241-6384

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.119

Ключові слова:

негласні слідчі (розшукові) дії, доказування, засоби доказування, кримінальне провадження, кримінальне процесуальне законодавство, процесуальний порядок

Анотація

Наголошено, що під час розслідування кримінальних правопорушень перед органами досудовими розслідування стоїть важливе завдання, яке полягає в збиранні достатньої, достовірної, допустимої та належної доказової бази задля забезпечення ефективності кримінального провадження, його швидкості, неупередженості та повноти. Обґрунтовано необхідність виокремлення сутнісних ознак, які характеризують негласні слідчі (розшукові) дії як невід’ємний елемент процесу доказування в кримінальному провадженні. Доведено, що засобами доказування є процесуальні дії, бо докази є не стільки засобами доказування, скільки результатом указаної діяльності, за допомогою яких удається не тільки встановити, а й підтвердити обставини, які підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження. З’ясовано, що негласні слідчі (розшукові) дії – це засоби доказування в кримінальному провадженні, які проводяться: 1) належним суб’єктом; 2) з підстав і у порядку, визначених КПК України; 3) з дотриманням прав і свобод людини; 4) задля отримання фактичних даних про обставини, які підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Виокремлено й охарактеризовано ознаки негласних слідчих (розшукових) дій: обмежувальний, винятковий і конфіденційний характер; сфера застосування (кримінальна процесуальна діяльність); регламентованість (здійснюються виключно з підстав і у порядку, визначених кримінальним процесуальним законодавством); спрямованість (по відношенню до підозрюваного й іншої особи в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених у ч. 2 ст. 246 КПК України); процесуальна форма фіксування. Наголошено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як і власне їх проведення, здійснюється уповноваженими суб’єктами. Підкреслено, що для того, щоб усі відомості, які отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, визнавалися доказами, їм повинні бути властиві такі ознаки як належність, допустимість, достовірність і достатність.

Посилання

Рогатинська Н.З. Деякі проблеми щодо доказування та його елементів за чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2015. № 2 (ІІ). С. 229–234.

Кримінальний процесуальний кодекс України: закон України від 13.04.2012 № 4651-VІ. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054.

Гродзинський М. Питання доказування у Кримінально-процесуальному кодексі Української РСР. Радянське право. 1962. № 2. С. 56–61.

Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: автореф. дис. докт. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2005. 31 с.

Бобечко Н.Р., Фігурський В.М. Поняття засобів кримінального процесуального доказування. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 5. С. 309–316. DOI HTTPS://DOI.ORG/10.32782/2524-0374/2023-5/77.

Антонов К.В., Сачко О.В., Тертишник В.М., Уваров В.Г. Теорія доказів: підручник для слухачів магістратури юридичних вузів / за заг. ред. д.ю.н., професора В. М. Тертишника. Київ: Алерта, 2015. 294 с.

Докази та доказування у кримінальному провадженні: навч. посібник / Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк, О.М. Дуфенюк та ін. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 272 с.

Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 19: Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвокатура / редкол.: В.Т. Нор (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2020. 960 с.

Захлебний А.С., Амеліна А.С. Реорганізація оперативних дій та методів збору доказів у кримінальному провадженні. С. 472–474.

Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12#Text.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність