Забезпечення прокурором законності під час закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності

Анотація

У статті досліджено інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності, як одну із форм закінчення досудового розслідування. Констатовано, що ця форма є специфічним видом кримінальної процесуальної діяльності, що базується на відмові держави, яку представляє прокурор, від пред’явлення публічного обвинувачення підозрюваному на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України. Встановлено, що лише прокурор, як суб’єкт процесуального рівня та масштабу може поступитися виконанням кримінальної процесуальної функції кримінального переслідування з тим щоб клопотати перед судом про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Акцентовано увагу на тому, що саме прокурор має керувати слідчим, дізнавачем та направляти їх обвинувальну діяльність таким чином щоб кримінальне переслідування було законним та обґрунтованим, а також об’єктивним на стільки щоб адекватно враховувати ті можливості, які законодавством надані стороні захисту, зокрема підозрюваному, обвинуваченому. Обґрунтовано, що дискусійним питанням є роз’яснення особі права звільнення від кримінальної відповідальності, однак формально не встановлено суб’єкта такого роз’яснення, а за змістом не визначений обсяг тих положень, які мають бути роз’яснені. При цьому зроблено висновок, що саме прокурор як гарант реалізації засади законності має забезпечити не лише формальне застосування норми законодавства зокрема щодо ознайомлення особи з її правами щодо звільнення від кримінальної відповідальності, але й забезпечити застосування законодавства у вигляді належного роз’яснення прав особи з тим щоб переконатися що особа усвідомлює усі наслідки такого рішення, у тому числі нереабілітуючий характер такого рішення. Аналізуючи норму викладену у ч. 2 ст. 286 КПК України, встановлено, що прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду, що означає відмову від подальшого пошуку викривальних доказів, що для сторони обвинувачення є значним кроком назустріч підозрюваному. Звернуто увагу на тому, що під час застосування звільнення особи від кримінальної відповідальності відмічається певна завуальованість визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, що інколи призводить до не усвідомлення особою нереабілітуючого характеру та наслідків для себе у разі застосування такого виду закінчення досудового розслідування. Констатовано, що лише прокурор має складати відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та визначати подальшу долю обвинувачення.