Щодо використання методу верифікації в процесі розслідування та розкриття кримінальних правопорушень
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.123Ключові слова:
верифікація, психологічний метод, перевірка, досудове слідство, кримінальне правопорушення, невербальна інформація, об’єктивність, брехня, правдивість показаньАнотація
У статті здійснено дослідження нетрадиційного психологічного методу верифікації, який останній час ефективно використовується в процесі розслідування та розкриття кримінальних правопорушень.
Визначається, що використання психологічних знань має допоміжний характер, але це дозволяє підвищити ефективність встановлення психологічного контакту з учасниками з різними категоріями осіб, що приймають участь в досудовому розслідуванні, розширити практичні можливості слідчого в отриманні об’єктивної інформації та виявлення брехні, що допоможе у виявленні винних та розкриттю кримінального правопорушення. Серед таких методів найбільш ефективними є методи профайлінгу та верифікації, які успішно використовуються у своїй практичній діяльності особами, які мають спеціальні знання.
Доведено, що у кримінальному провадженні використання технології верифікації даних, отриманих вербальним і невербальним шляхом, сприяє достовірності та своєчасності діагностики інформаційно-психологічного стану його учасників, сприяє встановленню з ними подальшого емоційного контакту, допомагає виявити їх реальний стан, причетність до кримінальної події. Якщо правоохоронець, який здійснює слідчі дії, володіє спеціальними навиками верифікації, він зможе розпізнати хитрощі зацікавлених осіб, брехню, різні способи інсценування та фальсифікації. Виходячи зі специфіки мети, яка поставлена верифікатором, ця методика застосовується в процесі опитування (гласного/негласного), допиту, очної ставки, обшуку, перевірки показань на місці та інших слідчих діях. На кожній стадії кримінального провадження механізм верифікації має свої особливості.
Визначається, що вибір конкретного способу перевірки даних працівником правоохоронного органу визначається конкретними обставинами, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні. Для вибору методики перевірки невербальної інформації у кримінальному провадженні правоохоронцю необхідно провести бесіду з особою (особами) на різну тематику для встановлення психологічного контакту, дослідити психоемоційні індивідуальні особливості поведінки особи, спілкування в різних сферах життя та ін. Специфіка проведення таких тривалих бесід залежить від сутності, виду та мети той чи іншої процесуальної (слідчої) дії; предмету вивчення; процесуального статусу особи та ступеня її причетності до кримінального правопорушення; психоемоційного стану, індивідуальних інтелектуальних особливостей працівника правоохоронного органу та суб’єкта тощо. Автор погоджується з думкою відомого психолога П. Екмана, що в процесі дослідження правдивості показань необхідно аналізувати такі сигнали емоцій, як: вираз обличчя; голос; імпульси до фізичної дії, у тому числі жестикуляцію; прояви вегетативної нервової системи.
Доведено, що використання спеціальних знань верифікації з досудовому розслідуванні кримінальних проваджень дозволяє визначити ступінь відповідності об’єктивної реальності інформації, що повідомляється особою, оцінити його поведінку та розробити ефективну стратегію провадження слідчої дії та швидкого розкриття кримінального правопорушення.
Посилання
Проценко О.О. Роль і місце методу верифікації під час проведення слідчого експерименту. Юридична психологія. 2020. № 1 (26). С. 85.
Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.
Осипенко І.П. Фіксація невербальної інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій. Актуальні проблеми юридичної науки та практики. 2016. № 1 (2). С. 46–50.
Ващук О.П. Вербалізація і верифікація в контексті проведення слідчих (розшукових) дій. Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород, 30-31 бер. 2013 р.). Херсо : Видавничий дім «Гельветика», 2013. С. 216–218.
Ващук О.П. (2015). Перевірка відомостей у судових провадженнях щодо перегляду судових рішень. Вісник кримінального судочинства, 2015. № 3. С. 24.
Цільмак О.М. Основні завдання слідчого для верифікації показань свідка. Криміналістика та судова експертиза. 2018, Вип. 64. С. 200–209.
Ващук О.П. Невербальна інформація у кримінальному провадженні: теоретико-методологічні основи: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2017. С. 206.
Екман П. Психологія брехні. Обдури мене, якщо зможеш. URL: https://clicklit.store/psykholohiia-brekhni-obdury-mene-yakshcho-zmozhesh/?srsltid=AfmBOoqQuvyX4TxQxiZjfyxEx6bDG14UnjFT9-LfBncVD3i85VXTd0cE.
Ващук О.П. Можливості використання невербальної інформації при проведенні допиту. Митна справа. 2013. № 5 (2.2). С. 50–55.
Ващук О.П. Невербальна інформація у кримінальному судочинстві: допит. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2014. № 12. С. 233–237.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 І. А. Нестерова

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.