Логіко-методологічні основи розсуду суб’єктів правозастосування

Автор(и)

  • Р. В. Ванджурак доктор філософії з права (Ph.D), докторант Національної академії внутрішніх справ, адвокат, Україна https://orcid.org/0000-0002-8474-2276

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.150

Ключові слова:

розсуд, дискреційні повноваження, суб’єкти правозастосування, логіко-методологічні основи, філософія права

Анотація

У пропонованій статті здійснено спробу дослідити розсуд суб’єктів правозастосування в контексті його логіко-методологічних основ. Це зумовлено передусім тим, що при вивченні доступних за темою напрацювань хоч і було встановлено доволі значний діапазон наукових робіт на предмет заданої проблематики, та, поряд з цим, відчувається дефіцит робіт, спрямованих на віднайдення способів, які унеможливлять чи хоча б мінімізують негативні прояви розсуду суб’єктів правозастосування при здійсненні ними дискреційних повноважень. У дослідженні відстоюється думка (яка опирається на погляди закордонних та вітчизняних науковців і практиків), що основами розсудових процедур є передусім логіко-методологічні підвалини таких міркувань, бо інакше така дискреція може перетворитися в суб’єктивізм чи навіть у процесуальне свавілля. В результаті проведеного дослідження з’ясовано та сформовано висновок, що розсуд суб’єктів правозастосування має чітко узгоджуватися з логічними принципами побудови міркувань, шляхом забезпечення підвищення ступеня об’єктивності та оптимізації дискреційних рішень, позаяк таке узгодження здатне значно розширити можливості об’єктивізації критеріїв оцінки доказів, упорядкувати процес формування дискреційних рішень та доказовість розсуду суб’єктів правозастосування, заснованих не лише на суб’єктивному внутрішньому переконанні, але й на обґрунтуванні цього переконання об’єктивно-логічним законам раціональності. Стаття є оригінальною, так як розсуд суб’єктів правозастосування досі у такий спосіб ніхто не досліджував й доволі актуальною, адже в юридичних колах вже давно точаться дискусії на предмет необхідності розсуду, як інструменту правозастосування, особливо в наш час, коли суспільство прагне відкритості та зрозумілості того чи іншого рішення. Дослідження має й практичну значущість, бо ж неможливо збагнути той чи інший предмет або явище, якщо вони не пояснювані з логічної точки зору. Порушена в цій статті проблематика, вочевидь, повинна стати предметом більш глибокого вивчення на рівні монографічних досліджень й бути приводом для подальших наукових диспутів.

Посилання

Evett I. The logical foundations of forensic science: towards reliable knowledge. Philosophical Transactions of the Royal Society. 2015. V. 370. P. 1–10. DOI: http://dx.doi.org/10.1098/rstb.2014.0263.

Гвоздік О. Логіко-семантичний аспект побудови стратегій розслідування. Філософські та методологічні проблеми права. 2020. № 2. С. 86–92. DOI: https://doi.org/10.33270/02202002.86.

Торбас О.О. Способи реалізації суддівського розсуду в кримінальному процесі України. Прикарпатський юридичний вісник. 2020. Вип. 1(30). С. 209–212. DOI: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).547.

Гвоздік О.І., Старенький О.С. Логіка формування доказової бази в кримінальному провадженні. Філософські та методологічні проблеми права. 2022. № 2(24). С. 56–63. DOI: https://doi.org/10.33270/02222402.56.

Тягло О. В. Про стандарти доказування. Форум права. 2018. № 1. С. 88–94. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.1239007.

Рожнова В.В. Недопустимість доказів у кримінальному провадженні. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ України. 2013. № 1. С. 301–306.

Каліновська А. Оцінка доказів у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 11. С. 323–328.

Томаров І. Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей. Юридична Газета, 21 травня 2019 р. Електронний ресурс: https://vkp.ua/publication/standart-dokazuvannya-vnutrishnie-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.

Enoch D., Fisher T., Spectre L. Statistical evidence, sensitivity and the legal value of knowledge. Philosophy and Public Affairs. 2012. Vol. 40. № 3. Р. 197–224.

Smith M. When does evidence suffice for conviction? Mind. 2018. Vol. 127. Issue 508. P. 1193–1218.

Pardo M.S. The paradoxes of legal proof: A critical guide. Boston University Law Review. 2019. Vol. 99. P. 233–290. DOI: https://ssrn.com/abstract=3293023.

Комаров В.В. Курс цивільного процесу: підручник / В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранкова та ін.; за ред.. В.В. Комарова. Х.: Право, 2011. 1352 с.

Дєєв М.В. Визначення достатності доказів як складова частина процесу оцінки доказів. Держава та регіони. Серія: Право, 2015. № 4 (50). С. 65–74.

Мірошниченко Т.М. Щодо питання правової регламентації оцінки доказів у кримінальному процесі. Перший Харківський кримінальний процесуальний полілог. 2016. № 1. С. 124–130.

Шульгін С. Достатність доказів як підстава прийняття процесуальних рішень слідчим та прокурором. Право та державне управління. 2019. № 2 (35). Т. 2. С. 109–116. DOI: https://doi.org/10.32840/pdu.2-2.16.

Гвоздік О.І. Критерії достатності доказів. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 2(18). С. 63–70. DOI: https://doi.org/10.33270/02191802.63.

Vandzhurak, R.V. (2022). Ancient origins of the methodology of modern evidence law. Scientific Journal of the National Academy of Internal Affairs, 27(2), 99–107. DOI: 10.56215/0122272.99.

Блажівська Н. Дискреція в адміністративному судочинстві. Верховний Суд.2020. Електронний ресурс: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Prezent_diskrecia.pdf.

Holmes O.W. The Path of the Law. Harvard Law Review. 1897. Issue 10. P. 457–476.

Miles T.J., Sunstein C.R. The New Legal Realism. University of Chicago Law Review. 2008. Vol. 75. No. 2. P. 831–851.

Drobak J., North D. Understanding Judicial Decision-Making: The Importance of Constraints on Non-Rational Deliberations. Journal of Law & Policy. 2008. Vol. 26. P. 131–152.

Walker V.R. Discovering the Logic of Legal Reasoning. Hofstra Law Review. 2007. Vol. 35. Iss. 4. P. 1687–1708.

Барак А. Суддівський розсуд. Київ: Центр учбової літератури, 2022. 320 с.

Мірошниченко А.М. Суддівський розсуд, судова помилка та суддівське свавілля (через призму юридичної відповідальності суддів): науково-практичний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2020. 117 с.

Мельник Г.П. Судовий розсуд (дискреція) як явище правової системи. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки: збірник наукових праць. 2009. Т. 90. С. 44–47.

Самсін І.Л. Способи та межі логічного перетворення тексту актів податкового законодавства при їх тлумаченні. Збірник наукових праць «Актуальні проблеми держави і права». Вип. 39. Одеса: Юрид. Л-ра, 2008. С. 118–127.

Ханін С. Кримінальна відповідальність за умисне ухвалення суддею незаконного судового рішення: проєкт ст. 374-1 ККУ. Юридична газета online. Всеукраїнське професійне юридичне видання. 2023. № 13-16 (771-774). https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/kriminalna-vidpovidalnist-za-umisne-uhvalennya-suddeyu-nezakonnogo-sudovogo-rishennya-proekt-st-3741.html.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 12. Філософія права