Логіко-методологічні основи розсуду суб’єктів правозастосування

Анотація

У пропонованій статті здійснено спробу дослідити розсуд суб’єктів правозастосування в контексті його логіко-методологічних основ. Це зумовлено передусім тим, що при вивченні доступних за темою напрацювань хоч і було встановлено доволі значний діапазон наукових робіт на предмет заданої проблематики, та, поряд з цим, відчувається дефіцит робіт, спрямованих на віднайдення способів, які унеможливлять чи хоча б мінімізують негативні прояви розсуду суб’єктів правозастосування при здійсненні ними дискреційних повноважень. У дослідженні відстоюється думка (яка опирається на погляди закордонних та вітчизняних науковців і практиків), що основами розсудових процедур є передусім логіко-методологічні підвалини таких міркувань, бо інакше така дискреція може перетворитися в суб’єктивізм чи навіть у процесуальне свавілля. В результаті проведеного дослідження з’ясовано та сформовано висновок, що розсуд суб’єктів правозастосування має чітко узгоджуватися з логічними принципами побудови міркувань, шляхом забезпечення підвищення ступеня об’єктивності та оптимізації дискреційних рішень, позаяк таке узгодження здатне значно розширити можливості об’єктивізації критеріїв оцінки доказів, упорядкувати процес формування дискреційних рішень та доказовість розсуду суб’єктів правозастосування, заснованих не лише на суб’єктивному внутрішньому переконанні, але й на обґрунтуванні цього переконання об’єктивно-логічним законам раціональності. Стаття є оригінальною, так як розсуд суб’єктів правозастосування досі у такий спосіб ніхто не досліджував й доволі актуальною, адже в юридичних колах вже давно точаться дискусії на предмет необхідності розсуду, як інструменту правозастосування, особливо в наш час, коли суспільство прагне відкритості та зрозумілості того чи іншого рішення. Дослідження має й практичну значущість, бо ж неможливо збагнути той чи інший предмет або явище, якщо вони не пояснювані з логічної точки зору. Порушена в цій статті проблематика, вочевидь, повинна стати предметом більш глибокого вивчення на рівні монографічних досліджень й бути приводом для подальших наукових диспутів.