Дискусійні питання забезпечення прав і свобод ЛГБТ осіб в Україні

Анотація

У статті здійснено дослідження дискусійних питань забезпечення прав і свобод ЛГБТ осіб в Україні. Наголошено, що у складних умовах воєнного стану значна увага приділяється захисту прав уразливих категорій громадян, але ситуація із забезпеченням прав та свобод ЛГБТ осіб в Україні виглядає неоднозначною. З одного боку, Україною було вжито певні кроки у напрямку подолання дискримінації таких осіб. З іншого боку, існують значні розбіжності між декларованими правами та реальними механізмами їхнього забезпечення. Зазначено, що станом на кінець 2024 року сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не знайшли закріплення як захищені ознаки у Конституції України. Так само не знайшло належної правової регламентації право на зміну (корекцію) статевої належності. Визначено, що Україна належить до більшості держав, які допоки не включили до конституційних законів положення про недискримінацію і рівність прав та свобод ЛГБТ осіб. Разом із тим, звернуто увагу на поступове збільшення кількості країн, які гарантують права і свободи ЛГБТ осіб на законодавчому рівні. Вказано на важливість долучення України до передових демократичних практик щодо забезпечення рівного й неупередженого ставлення до всіх категорій громадян. Підкреслено, що слушним у післявоєнний період може бути розгляд питання про внесення змін і доповнень до статті 24 Конституції України стосовно розширення переліку ознак, за якими особа є захищеною від дискримінації, шляхом виокремлення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Так само вказано на можливість оптимізації процедури зміни (корекції) статевої належності для громадян України, згідно з рекомендаціями, викладеними у Міжнародній статистичній класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКХ-11) та закріпленням відповідних змін і доповнень у статті 51 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Відзначено, що доцільність утворення спеціалізованої інституції із забезпечення прав і свобод ЛГБТ осіб в Україні потребує ретельного опрацювання політиками, правозахисниками та представниками ЛГБТ організацій. У цілому, зроблено висновок про те, що забезпечення прав і свобод ЛГБТ осіб в Україні залишається недостатньо ефективним.