Доброчесність та правова ідеологія: питання співвідношення

Автор(и)

  • М. В. Бєлова доктор юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна https://orcid.org/0000-0003-2077-2342
  • Д. М. Бєлов доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Заслужений юрист України, Україна https://orcid.org/0000-0002-7168-9488

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.155

Ключові слова:

доброчесність, правова ідеологія, організація суспільства, органи державної влади, посадова особа, публічна служба, адміністративні засади, антикорупційне регулювання, етична поведінка, верховенство права, конституційні засади

Анотація

Вказується, в основі правової ідеології сучасного демократичного суспільства лежить доброчесність як моральний принцип та правова категорія. Вона створює етичне підґрунтя для формування системи правових норм і цінностей, які регулюють відносини між державою та її громадянами. Правова ідеологія являє собою сукупність ідей та принципів, що відображають суспільне ставлення до права. Її тісний зв’язок з доброчесністю проявляється у спільній ціннісній основі, через яку формуються фундаментальні правові принципи - справедливість, рівність та законність.

У статті досліджується доброчесність як фундаментальний принцип права та її роль у формуванні правової ідеології демократичного суспільства. Розглянуто теоретичні засади співвідношення доброчесності та правової ідеології, проаналізовано їх взаємовплив та механізми практичної реалізації.

Автор аналізує різні підходи до розуміння доброчесності, зокрема через призму взаємодії моралі та права. Досліджено праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо природи доброчесності, її багатокомпонентності та функціонування як етичного стандарту для представників влади. Особлива увага приділяється аналізу доброчесності як оціночної категорії, що тлумачиться залежно від суб’єкта, ситуації та контексту.

Розкрито практичні аспекти реалізації принципу доброчесності в системі державної служби України, зокрема через антикорупційне законодавство та створення спеціалізованих органів. Висвітлено комплексний підхід до забезпечення доброчесності публічних службовців через механізми запобігання конфлікту інтересів, систему фінансового контролю та етичні принципи.

Обґрунтовано важливість доброчесності як превентивного антикорупційного механізму та її роль у формуванні довіри суспільства до владних інституцій. Підкреслено значення морально-етичних якостей державних службовців нарівні з їх професійною компетентністю.

Вказується, практична реалізація принципу доброчесності в Україні забезпечується через комплексну систему механізмів, включаючи антикорупційне законодавство, етичні кодекси, електронне декларування та моніторинг способу життя державних службовців, що сприяє підвищенню довіри суспільства до владних інституцій.

Посилання

Бєлов Д.М., Бєлова М.В. Доброчесність в органах державної влади як елемент правової ідеології сучасного суспільства. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 86. Ч. 5. С. 213–218.

Schramm, T. (2019). Treu und Glauben im deutschen Rechtssystem: Eine ethische Perspektive, Zeitschrift für Rechtsphilosophie, Band 17, S. 45–67.

Посібник ОЕСР з публічної доброчесності. OECD (2024). Publishing, Paris. URL: https://doi.org/10.1787/5b2fe28c-uk.

Рогач О.Я., Бєлов Д.М. Категорія «парадигма» в сучасних умовах функціонування української держави: теоретичні засади. Аналітично-порівняльне правознавство. № 1. 2022. С. 37–42.

Концепція адміністративної реформи в Україні: указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/810/98#Text.

Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності». Указ Президента України від 11 вересня 2006 року № 742/2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742/2006#Text.

Про державну службу: Закон України № 889-VIII від 10.12.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text.

Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Гуманізм як філософсько-правова категорія в умовах формування нової парадигми в праві. Аналітично-порівняльне право. № 3/2022. С. 301–310.

Корчак Н. Доброчесність як інструмент розвитку правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державної служби. Аспекти публічного управління. Том 11, № 4 2023. С. 82–88.

Приліпко М.О. Iнститут доброчесності як умова встановлення верховенства права у правовій демократичній державі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2021 № 54, том 1. С. 89–92.

Кириленко П.О. Доброчесність в публічному управлінні: від ідеалу до інструменту запобігання корупції. Ефективність державного управління. 2023. Вип ½ (74/75). С. 31–35.

Камінська Н. Доброчесність: соціально-правовий зміст і значення для сучасних реформ. Філософські та методологічні проблеми права. 2023. № 2 (26). С. 32–41.

Токар-Остапенко О.В. Особливості здійснення громадського контролю за доброчесністю та запобігання конфлікту інтересів на публічній службі. Стратегічні пріоритети. 2014. № 4(33). С. 39–45.

Томкіна О. Принцип доброчесності державної влади: постановка проблеми. Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 1(76). С. 65–70.

Оцінювання національної системи доброчесності. URL: https://ti-ukraine.org/wpcontent/uploads/2016/11/nis_assessment_ukr_0.pdf.

Чеченко К.О. Принцип доброчесності державної служби: етимологія та генеза морально-етичної норми. Київський часопис права. 2022. № 1. С. 143–151.

Корчак Н., Пархоменко-Куцевіл О.. Доброчесність державного службовця: етичний та юридичний виміри. Юридичний вісник. № 2 (59) 2021. С. 78–84.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 13. Актуальні питання сучасної правової науки