Право законодавчої ініціативи у глави держави: досвід Франції
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.157Ключові слова:
конституційне право зарубіжних країн, законодавча ініціатива, глава держави, змішана республіка, система стримувань і противаг, конституційне правоАнотація
У статті досліджується правова природа та особливості реалізації права законодавчої ініціативи глави держави як важливого елемента системи стримувань і противаг у сучасних демократичних державах. Особлива увага приділяється порівняльному аналізу французької та української моделей реалізації цього права. Розглядаються специфічні механізми взаємодії президента з урядом та парламентом у законодавчому процесі в умовах змішаної республіканської форми правління.
Досліджено, що у Франції, на відміну від України, президент формально не має права законодавчої ініціативи, але зберігає значний вплив на законодавчий процес через головування в Раді Міністрів та взаємодію з парламентською більшістю. Натомість в Україні президент є одним із трьох конституційно визначених суб’єктів законодавчої ініціативи з додатковим правом визначати законопроекти як невідкладні.
Проаналізовано різні форми реалізації права законодавчої ініціативи глави держави залежно від типу державного устрою. Встановлено, що в парламентських системах це право зазвичай належить прем’єр-міністру, в президентських – реалізується через непрямі механізми, а в змішаних системах може здійснюватися як прямо, так і опосередковано. Виявлено, що ефективність реалізації цього права значною мірою залежить від політичної конфігурації в парламенті та уряді, а також від розвиненості партійної системи.
На основі аналізу європейського досвіду визначено специфічні особливості розподілу права законодавчої ініціативи серед глав держав у різних країнах. Встановлено, що для забезпечення ефективної системи стримувань і противаг деякі держави свідомо не надають главам держав права законодавчої ініціативи. Обґрунтовано, що незалежно від форми участі в законотворчому процесі, президенти не можуть залишатися пасивними спостерігачами, оскільки їхнє всенародне обрання покладає на них обов’язок активної діяльності у формуванні державної політики.
Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення конституційно-правових механізмів в Україні, зокрема в контексті оптимізації взаємодії між гілками влади та підвищення ефективності законодавчого процесу. Особливу цінність становить аналіз французького досвіду реалізації права законодавчої ініціативи в умовах змішаної республіканської форми правління, що може бути корисним для подальшого розвитку українського конституціоналізму.
Посилання
Бєлов Д.М., Бисага Ю.М. Досвід конституційно-правового регулювання інституту президента в зарубіжних країнах. Монографія. Ужгород: Ліра, 2007. 221 с.
Волощук О.Т. Президент – активний учасник законодавчого процесу (порівняльний аналіз конституційно-правових норм). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Право. Випуск 1. 2002. С. 56–61.
Кіс Т. Типологічне порівняння політичних систем та інститут президента в Конституції України: типологічне визначення. К. 2002. 45 с;
Конституція України: Закон України від 28.06.1996. Відомості Верховної Ради України від 23.07.96, № 30 ст. 141.
Конституція Французької Республіки (з передмовою Володимира Шаповала) / В.М. Шаповал. К.: Москаленко О.М., 2018. 56 с
Макаров Г. В. Нормотворча діяльність глави держави: зарубіжний досвід та вітчизняна практика. Стратегічні пріоритети. 2009. № 1. С. 5–13.
Положення про Представника Президента України у Верховній Раді України: затверджено Указом Президента України від 15 лютого 2008 року № 133/2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/133/2008#Text.
Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. Х.: Факт, 1999. 256 с.
Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад. Вісник Академії правових наук України. 1999. № 1 (16). С. 51-61
Сорока С.В. Механізми взаємодії уряду і парламенту в процесі державного управління: досвід країн ЄС та українська практика: монографія. Миколаїв: Видавництво ЧДУ імені П. Могили. 2012. 421 с.
Бєлов Д.М. Особливості конституційного процесу в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2007. Випуск 7. С. 72–77.
Перерва Ю.М. Суб’єкти права законодавчої ініціативи в зарубіжних країнах. Вісник Харківського Національного університету внутрішніх справ. 2010. № 4 (51). Ч. 1. С. 53–59.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 В. В. Гецко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.