Правове забезпечення прав і свобод військовослужбовців Збройних сил України та осіб, звільнених з військової служби: сучасні виклики та перспективи

Анотація

У статті проаналізовано стан правового забезпечення прав і свобод військовослужбовців в Україні, де з 2014 року триває збройний конфлікт, та їхньої ключової ролі під час захисту суверенітету і національної безпеки. Розглядаються основні принципи правового регулювання статусу військовослужбовців, закріплені Конституцією України (статті 17, 43), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII та Женевськими конвенціями 1949 року, ратифікованими Україною. Акцентується увага на необхідності ефективного захисту прав і свобод військовослужбовців для підтримки мотивації, соціального благополуччя, морально-психологічного стану, що мають вирішальний вплив на функціонування Збройних Сил України (ЗСУ) в умовах довготривалого військового конфлікту. Дослідження детально висвітлює системні проблеми: порушення прав військовополонених, ускладнення обміну полоненими через політичні спекуляції та відсутність прозорих механізмів; недостатній соціальний захист, включно із затримками виплат грошового забезпечення; житлові черги (попри виділений бюджет на реалізацію цього пункту); посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у значної кількості ветеранів за даними Міністерства у справах ветеранів України, неефективність реабілітаційних програм, дискримінацію ветеранів на ринку праці, корупцію та бюрократію в державі. Низька ефективність контролю за гарантуванням прав військовослужбовців зумовлена залежністю Військової служби правопорядку (ВСП) від структури ЗСУ та відсутністю незалежних наглядових органів, що підриває довіру до системи. Запропоновано рекомендації щодо модернізації Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з чіткими санкціями за порушення виплат, гармонізація зі стандартами НАТО та ЄС за досвідом Польщі, розширення реабілітаційних центрів, цифровізація пільг через портал «Дія», створення військових омбудсменів та незалежних антикорупційних органів, вдосконалення освітніх програм для ветеранів (наприклад, за досвідом GI Bill США з фінансовою підтримкою). Підкреслюється важливість діяльності Міжнародного кримінального суду (МКС) для розслідування воєнних злочинів. Автор звертає увагу, що вирішення цих проблем є критичним для зміцнення демократії та обороноздатності України.