Підстави та порядок припинення дії свідоцтва на торговельну марку за законодавством України

Анотація

У цій статті аналізуються правові підстави і порядок припинення дії свідоцтва на торговельну марку за законодавством України. Торговельна марка є одним із засобів індивідуалізації товарів і послуг, що забезпечує їх правову охорону та впізнаваність на ринку. У дослідженні висвітлено умови, за яких дія свідоцтва на торговельну марку може бути припинена, включаючи як позасудові процедури, так і судовий порядок припинення прав на торговельну марку.

Встановлено, що припинення дії свідоцтва в позасудовому порядку можливе у випадках добровільної відмови власника від прав на торговельну марку, закінчення строку дії свідоцтва та несплати збору за його продовження. Судове припинення дії свідоцтва передбачає визнання торговельної марки загальновживаним позначенням, її здатність вводити споживачів в оману або невикористання знака протягом безперервного п’ятирічного періоду без поважних на те причин. Остання підстава є однією з найбільш поширених у судовій практиці та може слугувати інструментом очищення ринку від невикористовуваних знаків, а також забезпечення добросовісної реєстрації знаків з метою їх реального використання.

Проаналізовано особливості застосування законодавства України в контексті Угоди про асоціацію з ЄС, що передбачає гармонізацію норм щодо торговельних марок. Особлива увага приділена судовій практиці щодо припинення дії свідоцтв на торговельні марки, зокрема щодо тлумачення строку невикористання та його впливу на нових власників знака після передачі прав.

Досліджено ключові проблеми правозастосування, включаючи питання доказової бази під час судового розгляду, роль Національного органу інтелектуальної власності у процесі припинення дії свідоцтва на торговельну марку та підстави для залучення державних органів до вирішення таких спорів. Обґрунтовано необхідність удосконалення національного законодавства з метою забезпечення ефективного контролю за використанням торговельних марок та запобігання їх недобросовісній реєстрації без мети використання у цивільному обороті.

Запропоновано вдосконалити підходи до визначення поважних причин невикористання торговельної марки, розширити механізми запобігання її перетворенню в загальновживане позначення та закріпити чіткі критерії оцінки доведеності факту невикористання знака. Автори підкреслюють важливість ефективного застосування правових механізмів для забезпечення стабільності ринку та захисту прав власників свідоцтва на торговельні марки.