Щодо підстав та розмірів адміністративно-господарських штрафів у сфері автомобільних перевезень

Анотація

Стаття присвячена дослідженню підстав та розмірів адміністративно-господарських санкцій у сфері автомобільних перевезень в Україні та їх порівнянню з правовим регулюванням у США. Зростання обсягів перевезень, інтеграція транспортних систем та посилення вимог до безпеки актуалізують питання ефективного контролю та відповідальності перевізників. Автор аналізує проблеми правозастосування, виявляє недоліки чинного законодавства та пропонує шляхи його вдосконалення.

Однією з головних проблем визначена зарегульованість української системи санкцій та використання застарілих нормативних актів, зокрема Статуту автомобільного транспорту УРСР 1969 року. Відсутність єдиних підходів до визначення відповідальності перевізників спричиняє правову невизначеність. Значні штрафи накладаються за формальними ознаками, навіть у випадках, коли порушення не становить реальної суспільної небезпеки.

Особливу увагу приділено питанню штрафування за відсутність товарно-транспортної накладної. У США ж штрафи за відсутність супровідних документів застосовуються переважно до перевезень небезпечних вантажів. Американське законодавство передбачає диференційовану систему оцінки правопорушень, що враховує серйозність порушення, потенційні ризики, фінансовий стан перевізника та його історію правопорушень.

Аргументовано, що українська система штрафних санкцій у цій сфері має значний фіскальний ухил, що призводить до посилення тиску на бізнес. Відсутність механізмів гнучкого штрафування та чітких критеріїв оцінки порушень унеможливлює справедливий підхід до відповідальності перевізників. На відміну від США, де контроль спрямований на запобігання реальним загрозам безпеці, в Україні спостерігається вибірковий і каральний підхід, що зменшує довіру до регуляторної системи.

У статті запропоновано комплекс заходів для вдосконалення українського законодавства, включаючи перегляд обов’язкових документів, створення диференційованої системи штрафування та адаптацію міжнародного досвіду задля зменшення адміністративного тиску на перевізників, підвищення ефективності контролю та сприяння розвитку транспортної галузі.