Інституційні механізми забезпечення «зеленого» зростання енергетичного сектору України

Анотація

У статті досліджуються теоретико-правові засади «зеленого» енергетичного перетворення в Україні в контексті сучасних глобальних викликів та євроінтеграційних процесів. Розглянуто актуальність переходу до альтернативної енергетики, зумовлену виснаженням традиційних енергоресурсів, екологічними проблемами та геополітичними чинниками, зокрема військовою агресією Росії. Проаналізовано нормативно-правову базу у сфері альтернативної енергетики, включаючи Закон України «Про альтернативні джерела енергії» та інші законодавчі акти.

Автор виділяє чотири етапи розвитку правового регулювання альтернативної енергетики в Україні: 1992-2000 рр. – формування базових понять; 2000-2009 рр. – створення фундаментальної правової бази; 2009-2015 рр. – впровадження ефективного регуляторного механізму; 2015-2020 рр. – реформування електроенергетичної галузі відповідно до міжнародних зобов’язань. Окреслено основні напрями державної політики щодо альтернативних джерел енергії, серед яких: збільшення обсягів виробництва та споживання енергії з альтернативних джерел, посилення енергетичної незалежності, забезпечення екологічної безпеки та формування сприятливого інвестиційного клімату. Особливу увагу приділено Європейському зеленому курсу як орієнтиру для України у переході до сталої економіки та чистої енергетики. Розглянуто різні механізми стимулювання інвестицій у зелену економіку, включаючи портфельні стандарти використання відновлюваних джерел енергії, торгівлю викидами та «зелені сертифікати». Підкреслено важливість диференційованого підходу до застосування ринкових стимулів у різних галузях альтернативної енергетики.

Автор доходить висновку, що, незважаючи на значні кроки у розвитку альтернативної енергетики, інституційні зміни української економіки у напрямку зеленого зростання відбуваються недостатньо послідовно через недосконалість існуючих механізмів. Для успішної трансформації необхідно розбудувати відповідну інфраструктуру на національному рівні, враховуючи міжнародний досвід та зобов’язання України, що дозволить не лише досягти цілей сталого розвитку, але й забезпечити енергетичну безпеку країни в довгостроковій перспективі.