Оцінка ефективності механізму цілепокладання норм адміністративного права: теоретико-прикладний аспект

Анотація

На конкретних прикладах аналізу діючих та перспективних зразків нормотворення авторка робить спробу дослідити теоретико-прикладний аспект оцінки ефективності механізму цілепокладання норм адміністративного права.

У статті підкреслюється, що адміністративне право, як галузь, що регулює відносини між державними органами та суб’єктами суспільних відносин, відіграє вирішальну роль у забезпеченні стабільності та ефективності функціонування державних інституцій. Водночас, практика свідчить про наявність значної кількості адміністративно-правових норм, які недостатньо ефективно виконують своє призначення саме через нечітке або формальне цілепокладання. Відсутність чітко сформульованих, реалістичних і досяжних цілей адміністративно-правового регулювання призводить до виникнення суперечностей у правозастосуванні, знижує рівень довіри до органів влади та зменшує ефективність державного управління в цілому.

Наголошено, що оцінка ефективності механізму цілепокладання норм адміністративного права є актуальним науково-прикладним завданням, оскільки вона безпосередньо пов’язана з підвищенням якості адміністративно-правового регулювання та забезпеченням реального виконання поставлених державою завдань. Підкреслено, що наукове осмислення цієї проблеми дозволяє розробити конкретні рекомендації щодо вдосконалення нормотворчої практики, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності державного управління та забезпеченню належного рівня захисту прав і свобод громадян.

Наголошено, що відповідний процес формулювання та корегування цілей норм права, має в імперативі передбачати чітке окреслення: загальної мети законопроєкту, яка визначає спільну для всіх норм адміністративного права, що зафіксовані у акті, спрямованість на регулювання відповідного блоку суспільних відносин; низки безпосередніх цілей проєкту закону, кожна з яких визначає вектор досягнення того чи іншого результату соціального, політичного, економічного або іншого характеру; завдань законопроєкту, зміст яких відображає конкретні необхідні досягнення, спрямовані на виконання загальної мети та відповідних безпосередніх цілей нормативно-правового акту та його норм.