Роль парламенту в системі урядування: теоретико-правові аспекти

Анотація

У статті окреслюються основні функції законодавчих органів. Пропонується модель парламенту, яка відрізняється від традиційної президентсько-гібридної парламентської моделі. Мета статті – дослідити на теоретико-правовому рівні особливості змістовно-організаційних форм та шляхів удосконалення діяльності парламенту як вищого інституту законодавчої влади в країні. Розглядаються детермінанти рівня спроможності і впливу парламенту, а саме: політична та виборча системи; формальні парламентські повноваження; політична воля та політичний простір; технічна спроможність парламентів. Здійснено спробу визначити роль парламенту у формуванні уряду. Розглянуто моделі законодавчих органів, залежно від повноважень та впливу, який вони мають на виконавчу владу. Описано деякі фактори, що впливають на відносну владу законодавчого органу та механізми посилення влади парламенту. В ході дослідження використано аналітичний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, юридично-догматичний, герменевтичний методи дослідження.

У підсумку зазначено, що основними функціями парламентів є представництво, законотворчість та нагляд. Парламенти можна класифікувати за рядом моделей – від «штампування» законів до трансформаційної моделі та моделі розвитку. Критеріями зростання повноважень і впливу парламенту є тип політичної та виборчої систем, формальні повноваження, бажання політичних лідерів здійснювати владу, політична воля і політичний простір, а також їх технічні можливості. Шляхи, якими вони намагаються підвищити свою ефективність, включають в себе організацію модернізації інституції шляхом створення багатопартійних правлінь, розширення формальних повноважень, більш ефективне використання можливостей і ресурсів, розширення комунікації з громадськістю та професійної підготовки членів парламенту і представників апарату, залучення експертного середовища до розробки та аналізу рішень.