Смертна кара під час воєнного стану як засіб публічної превенції

Анотація

В статті на основі аналізу славнозвісного трактату італійського мислителя XVIII століття Чезаре Беккаріа «Про злочини та покарання» досліджено смертну кару як вид кримінального покарання. З урахуванням думок вітчизняних вчених-правників визначені підстави допустимості і необхідності смертної кари в критичних для існування державності ситуаціях. Зокрема, держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або невідворотної загрози війни. Відзначається, що ідеї Чезаре Беккаріа суттєво вплинули на сучасне міжнародне законодавство. Цим законодавством передбачається зобов’язання держав – членів Ради Європи, які підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, додаткові до неї Протоколи, скасувати смертну кару за всіх обставин. Україна, йдучи шляхом європейських країн, підписала і ратифікувала вказані міжнародні нормативно-правові акти. Вона взяла на себе відповідні зобов’язання і скасувала без всяких застережень інститут смертної кари в кримінальному законодавстві. Це було здійснено у зв’язку з тим, що ніхто в українському суспільстві не передбачав можливість вчинення збройної агресії (війни) у ХХІ столітті в Європі. В статті проаналізовано вказані міжнародні нормативно-правові акти і зроблено висновок, що Україна потрапила у таку ж пастку, що і з Будапештським Меморандумом 1994 року. Стверджується, що між смертною карою та ядерною зброєю можна провести певну аналогію – вони обидві є засобами стримування (превенції) вчинення особливо тяжких злочинів, пов’язаних з масовою загибеллю людей.

В результаті проведеного дослідження робиться висновок, що в результаті широкомасштабної російської агресії для України склалася винятково небезпечна ситуація. Це екзистенціальна загроза існуванню суверенної держави та українського етносу, що вимагає перегляду міжнародних зобов’язань щодо смертної кари. Висловлюється та обґрунтовується думка, що існування цього інституту під час воєнного стану само по собі буде досить ефективно впливати на почуття громадян – носіїв рашизму, схильних до зради і колаборації з агресором та окупантом. Йдеться, перш за все, про злочинну діяльність окремих громадян України, яка пов’язана із загибеллю військових і цивільних людей та іншими тяжкими наслідками (наведення ракет, передача відомостей про розташування військових частин, озброєння,боєприпасів, складів пального, енергетичних об’єктів тощо). За такі дії чинним законодавством передбачено довічне позбавлення волі. Вбачається цілком виправданим і необхідним щодо таких злочинів використовувати формулу «карається довічним позбавленням волі або смертною карою». Звичайно, мовиться про застосування такого покарання тільки під час воєнного стану (стану війни).