Історія виникнення та розвитку інституту звільнення від відбування покарання на території України

Анотація

У статті розглядається історія виникнення, становлення та розвитку інституту звільнення від відбування покарання. Цей інститут кримінального права має багатовікову історію, яка бере свій початок ще в Х ст., в період існування звичаєвого права. Історія розвитку інституту звільнення від відбування покарання можна поділити на чотири етапи, які охоплюють окремі періоди. Автором запропоновані наступні етапи становлення і розвитку: перший етап бере свій початок за часів «Руської правди» і триває до 1917 року. На цей етап припадає започаткування інституту звільнення від кримінальної відповідальності й відбування покарання та визначення процесуального порядку його застосування. Цей етап розділено на періоди: 1) звичаєвого права, коли відбулося зародження цього інституту; 2) Литовсько-Руської держави; 3) «козацького» права Запорізької Січі та Гетьманщини; 4) період імперської доби. Другий етап – з 1917-го й до 1958 року, тобто до набрання чинності Основами кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік. У межах даного етапу розвитку інституту звільнення від відбування покарання виокремлено наступні періоди: 1) державотворчих процесів 1917–1921 років; 2) зародження та розвитку радянського кримінального та кримінально-процесуального права після революції і до створення СРСР – 1921– 1922 роки; 3) першої кодифікації кримінального права в УРСР – кінець 1922-го – 1958 рік. Третій етап припадає на 1958–2001 роки. Протягом цього етапу було розроблено та прийнято КК й КПК УРСР 1960 року. Четвертий етап розпочався 2001 року, коли набрали чинності КК і КПК України (2012), який триває й досі. Сучасному інституту звільнення від відбування покарання притаманні наступні риси: по-перше, звільнення від відбування покарання поступово відокремлюється від звільнення від кримінальної відповідальності; по-друге, усі види й підстави звільнення від відбування покарання закріплені чинним КК України, а їх процесуальна форма – чинним КПК; по-третє, упроваджено уніфіковані підстави й умови окремих видів звільнення від відбування покарання, а також закріплено єдиний процесуальний порядок їх застосування.