Початок перебігу строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.02.155Ключові слова:
кримінальне провадження, кримінальне переслідування, пізнавальний засіб, слідчі (розшукові) дії, строк досудового розслідування, повідомлення про підозру, судовий контрольАнотація
В межах статті розглянуті проблемні питання визначення моменту початку перебігу строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру. Констатовано, що сторона обвинувачення нерідко відтягує момент повідомлення особі про підозру з метою штучного збільшення строку досудового розслідування, проводячи необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, спрямовані на викриття особи або на перевірку її причетності до вчинення кримінального правопорушення. Наголошено на оціночному змісті критерію «достатності доказів для підозри», що спричиняє його суб’єктивне тлумачення, чим свідомо користується сторона обвинувачення для відтягування моменту повідомлення особі про підозру й затягування строків досудового розслідування, навіть попри фактичну наявність необхідного обсягу доказів, що формують підозру. Обґрунтовано, що особа, яка викривається або перевіряється на причетність до вчинення кримінального правопорушення, без відповідного процесуального статусу позбавлена права на ефективний засіб правового захисту. Зазначено, що з метою обмеження обвинувальної діяльності щодо особи, яка викривається, необхідно запровадити механізм судового контролю за встановленням початкового моменту перебігу строку розслідування. Звернуто увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що штучне збільшення строку досудового розслідування призводить до істотного порушення прав людини, коли особа протягом тривалого часу знаходиться у невизначеному стані щодо пред’явленого їй обвинувачення. Зазначено, що запровадження механізму судового контролю за початком перебігу строку досудового розслідування є необхідним, оскільки суд як орган правосуддя спроможний обмежити свавільне застосування слідчих (розшукових) дій та процесуального примусу щодо особи, яка викривається або перевіряється на причетність до вчинення кримінального правопорушення. Доведено, що судовий контроль обов’язково повинен бути пов’язаний з початком реалізації будь-якого пізнавального засобу процесуального характеру (слідчої (розшукової) дії, заходу забезпечення кримінального провадження тощо), що використовується для перевірки причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.
Посилання
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: Закон України від 08.12.2023 № 3509-IX. Офіційний вісник України. 12.01.2024. № 6. Стор. 15. Ст. 255.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. Голос України. 2012. №№ 90-91. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 24.02.2025).
Зінченко В.М. Достатність доказів у кримінальному провадженні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Одеса, 2020. 23 с.
Говорун Є.О. Строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких особам повідомлено про підозру. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 5. С. 141–144.
Рожнова В.В. Оцінка слідчим, прокурором достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Наукове забезпечення досудового розслідування: проблеми теорії та практики. 2016. С. 130–132.
Гвоздік О.І. Критерії достатності доказів. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 2 (18). С. 63–70.
Барган С.С. Дефекти правової регламентації часових меж пізнавальної діяльності слідчого. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. № 2. С. 388–390.
Глинська Н.В., Клепка Д.І. Оскарження повідомлення про підозру під час досудового розслідування. Вісник кримінального судочинства. 2019. № 4. С. 17–32.
Case of Merit v. Ukraine, № 66561/01, 30.03.2004. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-125392%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Sadkov v. Ukraine, № 21987/05, 06.07.2017. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-174953%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, № 42310/04, 21.04.2011. URL: https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22itemid%22:[%22001-104613%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Borzhonov v. Russia, № 18274/04, 28.01.2009. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-90804%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Niedermeier v. Germany, № 37972/05, 03.02.2009. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-91471%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Kudła v. Poland, № 30210/96, 26.10.2000. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-58920%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Chitayev v. Russia, № 59334/00, 18.04.2007. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2259334/00%22],%22itemid%22:[%22001-151198%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Aksoy v. Turkey, № 21987/93, 18.12.1996. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-58003%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Case of Lindstrand partners Advokatbyrå AB v. Sweden, № 18700/09, 20.12.2016. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-169654%22]} (дата звернення 28.02.2025).
Патрелюк Д.А. Початок кримінального переслідування. Правові новели. 2023. № 21. Т. 2. С. 88–94.
Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування, здійснюване слідчим: монографія. Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2011. 164 с.
Барган С.С. Вимоги до реалізації окремих процесуальних засобів пізнавальної діяльності слідчого. Право і суспільство. 2024. № 1. Т. 1. С. 207–211.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 А. Д. Ошедша

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.