Міжнародно-правове регулювання протидії відмивання коштів та фінансування тероризму: проблеми та шляхи вирішення

Анотація

У статті досліджуються ключові проблеми міжнародно-правового регулювання протидії відмивання коштів та фінансування тероризму та числі шляхи запровадження міжнародних стандартів у цій сфері. Проаналізовано, що ЄС за останні три десятиліття здійснив комплексний перегляд своєї нормативно-правової бази у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Доведено, що створення у 2024 році Європейського органу з боротьби з відмиванням коштів – AMLA – можна інтерпретувати як парадигмальну зміну в антитерористичній політиці ЄС, що уособлює перехід до більш централізованого та узгодженого підходу до боротьби з фінансуванням тероризму. Обгрунтовано, що це чіткий відхід від попередніх практик ЄС у сфері протидії фінансуванню тероризму шляхом усунення таких ключових недоліків, як фрагментація регулювання, непослідовний нагляд та неефективний обмін інформацією. Визначено, що фактично, створення AMLA підкреслює ідеологічну трансформацію у розумінні ЄС фінансування тероризму як транснаціональної проблеми. AMLA та Єдиний звід правил є ключовими інструментами для підвищення ефективності боротьби з фінансовими злочинами. Водночас, запровадження нових правил потребує балансу між безпекою та захистом прав людини, особливо у сфері обробки персональних даних. Проаналізовано, що ЄС розробив низку інструментів для боротьби з фінансуванням тероризму, які формують зусилля для боротьби з фінансуванням тероризму в усьому світі: модель «розумних санкцій», запропонована РБ ООН, та модель боротьби з відмиванням грошей, запропонована Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), створеною Великою сімкою (G-7).

У висновку наголошено, що для України у нинішньому процесі євроінтеграції до ЄС для ефективної протидії відмивання коштів важливо розуміти актуальність моніторингу фінансової діяльності та обміну інформацією між суб’єктами державного та приватного секторів, та, особливо, посилення координації та гармонізації з ЄС з метою усунення прогалин у правозастосуванні та уніфікації європейських норм у національну правову систему.