Міжнародно-правовий захист підводної культурної спадщини у світі загроз від змін клімату

Анотація

У статті проводиться аналіз міжнародних актів, прийнятих у зв’язку зі зміною клімату, забрудненням морів та охороною підводної культурної спадщини. Акцентується увага на необхідності адаптації конвенційних норм до сучасних проблем, які виникли в результаті змін клімату у Світовому океані, що, в свою чергу, негативно впливає на підводне культурне надбання людства. Зміни океану є результатом кліматичної кризи. Унаслідок потепління відбувається таїння льоду, а це призводить до підвищення рівня Світового океану. Вищі глобальні температури сушитимуть деякі занурені у воду об’єкти спадщини, а підвищення рівня моря, навпаки, затопить багато прибережних районів, створюючи нові об’єкти підводної культурної спадщини (UCH). Зникнення льоду вже призвело до відкриття підводних об’єктів, які століттями зберігалися в чудовому стані під крижаним щитом на полюсах Землі, чому є багато прикладів. Внаслідок інших аспектів кліматичної кризи спостерігається загальне підвищення температури морської води, зміна глобальних течій, закислення океану та зміна його солоності. Автор припускає, що кумулятивний вплив цих змін буде негативно відбиватися на UCH, оскільки це сприяє руйнуванню матеріалів об’єктів спадщини. У дослідженні робиться висновок, що через підвищення рівня моря та пов’язаної з цим ерозії природного середовища може постраждати і нематеріальна UCH, зокрема системи вірувань та космології корінних народів Тихого океану.

Автор стверджує, що підводна культура спадщина є цінним інструментом досягнення Глобальних цілей людства. Отже, для її захисту та збереження втілюються різні програми та проекти, що використовують інноваційні технології, які допомагають зберігати об’єкти підводної спадщини in situ.

Аналіз деяких «морських» конвенцій, міжнародних актів щодо змін клімату та Конвенції ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини (2001) дає можливість зробити висновок, що підвищення рівня океану та його небезпечні хімічні зміни не були враховані як загроза для підводного культурного надбання. Отже, у дослідженні обґрунтовується необхідність прийняття нових правил для збереження об’єктів UCH, які б врахували небезпеки від підвищення рівня океану та його закислення. Для довгострокової перспективи вирішення проблем збереження підводного надбання необхідно інтегрувати питання кліматичної кризи у глобальні стратегії та політики.