Поділ влади та система «стримувань і противаг» у конституційній моделі парламентської республіки (на прикладі Конституції Литви 1922 р.)

Анотація

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз принципу поділу влади та функціонування системи «стримувань і противаг» у конституційній моделі парламентської республіки, закріпленій Конституцією Литовської Держави 1922 р. Звернуто увагу на історичний контекст ухвалення Основного Закону в умовах внутрішньої та зовнішньої політичної нестабільності, а також на вплив демократичних ідей початку ХХ ст. на формування конституційних положень. Розглянуто вибір парламентської моделі правління з орієнтацією на досвід Французької Третьої Республіки, адаптованої до литовських реалій із наближенням до системи асамблеї за класифікацією Дж. Сарторі. Проаналізовано взаємодію між гілками влади, співвідношення повноважень Сейму, Президента і Кабінету Міністрів, а також механізми їхньої взаємної залежності та контролю. Висвітлено роль парламенту як провідного органу влади та домінування законодавчої гілки над виконавчою і судовою. Акцентовано увагу на практичних аспектах реалізації системи «стримувань і противаг», зокрема залежності виконавчої влади від парламентської більшості, обмеженості повноважень Президента та специфіці судового контролю. Окремо розглянуто статус судової влади, проголошену в Конституції 1922 р. незалежність судової гілки та обмеження її реальних механізмів впливу. Підкреслено значення адміністративної юстиції у здійсненні контролю за законністю актів виконавчої влади та врегулюванні спорів між центральною владою і муніципалітетами.

У результаті зроблено висновок, що Конституція 1922 р. закріпила модель парламентської республіки з істотним домінуванням законодавчої влади та обмеженими можливостями виконавчої і судової гілок. Недоліки у системі «стримувань і противаг» сприяли політичній нестабільності в умовах конфліктів між Сеймом і Президентом у міжвоєнний період. Стаття ґрунтується на аналізі тексту Конституції 1922 р. і сучасних наукових досліджень, сприяючи глибшому розумінню еволюції литовського конституціоналізму в контексті загальноєвропейських тенденцій державотворення початку ХХ ст.