Діяльність політичних партій як показник розвитку громадянського суспільства та демократичної держави в Україні

Анотація

У статті досліджено діяльність політичних партій в умовах розвитку демократії в Україні. Зазначено, що політичні партії є показником розвитку громадянського суспільства та демократичної держави. У сучасних демократіях підвищення електоральної активності багато в чому пов’язано з діяльністю політичних партій, адже однією з головних їхніх функцій є забезпечення взаємозв’язку між громадянським суспільством і державою. партії виступають головними організаторами й дійовими особами всіх виборчих кампаній. У державних органах сучасних демократичних суспільств партійний вплив здійснюється через депутатів, фракції, лідерів партій, обраних на державні посади. Політичні партії, які здобули перемогу на виборах або зуміли провести до законодавчих органів своїх представників, отримують можливість законотворчої діяльності, а також брати активну участь у доборі кадрів. З огляду на сучасні кардинальні зміни світопорядку, воєнні виклики й загрози (зокрема, з боку РФ), нинішня політична дійсність змінилась. За останні роки в Україні вже сформувалися функціонуючі демократичні процедури, що забезпечують реальну взаємодію політичних об’єднань з органами державної влади за багатьма напрямами. Це насамперед спільна участь у таких процесах, як розроблення економічних і соціальних програм розвитку громадянського суспільства; формування органів державної влади і місцевого самоврядування, зокрема шляхом виборчого процесу; ухвалення політичних й управлінських рішень; нормотворчості; законодавчої діяльності; вирішення питань суспільного значення тощо. Наголошено, що з огляду на важливість політичних партій для ефективного функціонування демократичних інститутів, їх інституціоналізація є вагомим каталізатором процесу демократичної консолідації. Виокремлено тенденції у взаємовідносинах політичних партій із державою. Перша характеризується активізацією й розширенням впливу політичних партій, рухів, різноманітних політичних груп інтересів на державу, посиленням їхнього контролю над нею, безпосередньою участю їхніх представників у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ідеться про їхню здатність визначально впливати на вирішення питань загальнонаціонального й місцевого значення шляхом безпосередньої або опосередкованої участі. Друга тенденція пов’язана з діяльністю опозиції, її прагненням домогтися перерозподілу владних повноважень, пропозиціями щодо формування більшості в парламенті. Акцентовано, що саме конкурентність між різними політичними силами додає динамізму на виборах і є чинником, що сприяє оновленню влади. Третя тенденція (має негативний характер) виражається у, так би мовити, прагненні низки політичних партій лобіювати корпоративні інтереси апарату державного управління, а також різних підприємницьких і кримінальних структур (так званий лобістський корпоративізм. Зроблено висновок про те, що незважаючи на труднощі політичного й економічного реформування українського суспільства, на триваючу війну з боку РФ, в Україні формується система взаємодії політичних партій, громадянського суспільства з державною владою. На сучасному етапі розвитку Української держави їхня взаємодія набуває певних форм, яким властиві демократичні характеристики.