Штучний інтелект і права людини: виклики для Європейської конвенції з прав людини

Анотація

Вказується, у сучасному світі технології штучного інтелекту перестали бути теоретичною концепцією і стали невід’ємною частиною повсякденності. Це суттєво трансформує суспільні процеси, державні механізми та міжособистісні взаємини. Штучний інтелект, безперечно, створює потужні можливості для вдосконалення управлінської діяльності, раціоналізації державних сервісів та стимулювання інноваційного розвитку. Водночас виникають значні загрози, що включають потенційні порушення приватності, дискримінаційні практики, непрозорість адміністративних рішень, надмірний нагляд та обмеження можливостей для оскарження рішень, прийнятих за допомогою таких технологій.

У статті висвітлено окремі питання зростаючого впливу технологій штучного інтелекту (ШІ) на права людини та визначення можливих напрямків удосконалення положень Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) з метою підвищення ефективності механізмів захисту прав людини в нових суспільно-правових умовах. Автором досліджено виклики, що виникають у зв’язку із застосуванням технологій ШІ в контексті дотримання та захисту прав людини, гарантованих ЄКПЛ. У статті проаналізовано ключові аспекти взаємодії технологій ШІ з правами на приватність, забороною дискримінації, правом на справедливий судовий розгляд та свободою вираження поглядів. Особливу увагу в статті приділено таким технологіям, як розпізнавання обличчя, предиктивна поліція, алгоритмічна модерація контенту та автоматизоване прийняття рішень. На підставі проведеного аналізу узагальнено релевантну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поступово адаптується до цифрових реалій, зберігаючи при цьому засадничі принципи ЄКПЛ. Обґрунтовано, що існуючі правові механізми, зокрема, й міжнародні є недостатньо ефективними в умовах існування нових ризиків, зумовлених автономністю, непрозорістю та потенційною упередженістю технологій ШІ. Підкреслено необхідність поєднання технічних стандартів із етичними вимогами та юридичними зобов’язаннями. У підсумку обґрунтовано потребу в гармонізації нормативного регулювання з урахуванням динаміки розвитку технологій ШІ та пріоритетності захисту прав людини. З цією метою розроблено конкретні пропозиції щодо внесення доповнень до окремих статей ЄКПЛ в аспекті удосконалення правових механізмів захисту прав людини в умовах масового застосування технологій ШІ.